У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»
Про що він?
Законопроєкт додає нові підстави для звільнення з військової служби для тих, кого призвали під час мобілізації — але на момент призову людина мала право на відстрочку або в судовому порядку довела протиправність мобілізації.
Нові підстави для звільнення з військової служби
Перша підстава, якщо підтверджено, що на момент призову існували обставини, передбачені статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» — і ці обставини не були враховані ТЦКСП.
Виняток: не поширюється на заброньованих, керівників державних органів, певну категорію держслужбовців, дипломатів, омбудсмана, здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, наукових і науково-педагогічних працівників та ін (тобто на тих, хто має підстави для отримання відстрочки у відповідності до пунктів 1, 16, 19–24 частини 1 та пунктів 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
І друга підстава, якщо набрало законної сили судове рішення, яким визнано призов протиправним.
Як ці підстави для звільнення можна буде реалізувати? Важко передбачити…
Проєкт передбачає, що має відбутись «підтвердження в установленому порядку наявності на момент призову обставин». Що це за установлений порядок і яким чином будуть встановлюватись обставини, головне ким? Адже перевірка підстав для надання відстрочки віднесено до компетенції ТЦКСП та спеціальної комісії. Тут, має бути прийнятий підзаконний нормативний акт або внесені відповідні зміни до Постанови КМУ № 560.
Зрозумілим є надання можливості звільнитись тим, хто мав відстрочку на момент мобілізації або отримав рішення суду про визнання мобілізації протиправною, тобто належним чином повідомив про наявність у нього підстав. Але ж повідомлення про наявність підстав для відстрочки є обов’язком військовозобов’язаного. І якщо громадянин не повідомив про наявність у нього підстав для відстрочки, тобто не виконав свого обов’язку?…
Більш того, чому ця підстава не розповсюджується на заброньованих, студентів, аспірантів, науково-педагогічних працівників та ін?… Тобто, у цієї категорії військовозобов’язаних «не така вже і відстрочка»?…
Саме цим військовозобов’язаним доведеться відстоювати свої права в суді. Але тут нюанс: судовий процес може бути від 4 місяців до 2 років! Всім нам відома проблема зі строками розгляду справ в усіх юрисдикціях та інстанціях.
Замість висновків
З одного боку – це очікувані зміни щодо права на звільнення з військової служби, особливо для тих, хто в судовому порядку визнав мобілізацію протиправною. Або для тих, хто звільнився з військової служби за сімейними обставинами, але ще не встиг подати заяву про надання відстрочки.
З іншого боку – такі зміни мають супроводжуватись заходами щодо недопущення протиправної мобілізації, має бути налагоджена робота ТЦКСП, має відбуватись притягнення посадових осіб ТЦКСП до відповідальності за неправомірні рішення та дії.
Також цим законопроєктом не враховані інтереси ще однієї важливої категорії військовозобов’язаних. Військовослужбовці, які звільняються у зв’язку із закінченням контракту, укладеного під час дії режиму воєнного стану. Адже при прибутті до ТЦКСП для постановки на облік відразу після звільнення часто отримують мобілізаційне розпорядження…
Законопроєкт містить в собі пропозицію внесення змін очікувану та необхідну. Але потребує врахування практичних аспектів його реалізації. Так, зокрема, чи не призведе його прийняття (без внесення змін до інших НПА та вчинення практичних дій щодо врегулювання діяльності ТЦКСП) до ситуації, коли, наприклад, заброньованих будуть мобілізовувати в більшій кількості, ніж це відбувається зараз?
Протиправна мобілізація – це дії, які дискредитують Сили Оборони, знищують правопорядок та створюють негативний імідж держави. А також призводять до нецільового використання бюджетних коштів.
Наведу приклад, в обґрунтування своєї позиції: Мобілізували громадянина, у якого є відстрочка. Якщо відстрочка/бронювання є – значить ТЦКСП знали про її існування. Далі мобілізований направляється до учбового центру і забезпечується речовим майном, ставиться на котлове забезпечення, йому нараховують грошове забезпечення. Протягом, орієнтовно місяця, перебування в навчальному центрі він (в більшості випадків як це зараз і відбувається) не зможе подати рапорт щодо свого питання. Після завершення навчання і переміщення на постійне місце служби він розпочне процес звільнення, який займає, як правило, від 2 тижнів. І що ми маємо? Громадянин звільняється. А хто буде компенсувати всі ті кошти (з наших з вами податків), які були витрачені даремно на підготовку, речове, колове та грошове забезпечення? Сам громадянин тут ні до чого. Начальник ТЦКСП? Комісія з питань надання відстрочок, яка неправомірно відмовила (якщо мова йде про мобілізацію особи, яка оскаржила в судовому порядку відмову)?
Отже, прийняття законопроєкту необхідне. Такі зміни потребують врахування багатьох практичних аспектів, мають відбуватись в комплексі з іншими змінами, які упереджуватимуть та унеможливлюватимуть неправомірні дії з боку ТЦКСП, а також впроваджуватимуть механізм компенсації бюджетних втрат, спричинених неправомірним рішенням.