Останнім часом навколо поняття військовий адвокат вирують дискусії та голосні заяви. Жодна інша спеціалізація адвокатів не викликає такого резонансу: ні сімейний адвокат, ні податковий адвокат ні дитячий адвокат. Чому так? Невже адвокати, які назвали себе військовими, особливо небезпечні чи особливо важливі?
Відповідь проста. Давайте детально розберемось в цій темі, щоби голосні заяви не мали більше маніпулятивного впливу.
Що каже закон про військового адвоката в Україні
Хто такий адвокат? І чи може він бути військовим адвокатом чи сімейним адвокатом?
Відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (або мають стаж роботи помічника адвоката не менше одного року за останні два роки), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
При цьому законом не визначена спеціалізація адвоката. В якій галузі права працювати кожен визначає самостійно. Тому, в розумінні Закону є просто адвокат, і немає сімейних, податкових чи військових адвокатів.
Але, Правила адвокатської етики містять таке обмеження: адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції.
Також, Законом встановлено, що на вимогу клієнта адвокат має повідомити клієнту чи має він належну кваліфікацію для надання професійної правничої допомоги у конкретній справі.
Отже, якщо адвокат рекламує свої послуги і вказує свою спеціалізацію – він діє в межах чинного законодавства, повідомляючи споживачам про сферу права, в якій він компетентний. Що є зручним для всіх: і клієнту для вибору фахівця і адвокату в плані оптимізації звернень.
Чому критикують термін «військовий адвокат»
Так, чому ж тоді реклама цивільного, кримінального чи сімейного адвоката не викликає стільки бурхливих реакцій, як реклама військового адвоката?
Перший і основний, на мою думку, чинник – це зростання попиту на послуги адвоката саме для захисту військовослужбовців в кримінальних процесах та в сфері соціального захисту. За даними Офісу Генерального прокурора, якщо у 2023 році кількість військових кримінальних правопорушень не досягла 30 тисяч, то станом на 2024 рік нараховується вже майже 94 тисячі таких правопорушень, з яких 24 тисячі кваліфіковано як особливо тяжкі злочини.
Про кількість справ щодо відновлення прав на соціальний захист, звільнення, оскарження дисциплінарних стягнень в адміністративних судах, то мова йде про тисячі в кожному окремому окружному адміністративному суді (нажаль, ці справи не виділені окремо у звітах судів, тому точну цифру привести неможливо).
Тому, термін військовий адвокат став ефективним маркетинговим інструментом на зростаючому ринку. Численні юридичні фірми та адвокати позиціонують себе як «військові адвокати» або «військові юристи». За оцінками експертів, ринок юридичних послуг у цій сфері значно розширився під впливом воєнних реалій. Вартість послуг варіюється: первинна консультація коштує від 500 до 1500 грн/год, складання документів — від 2000 грн, супровід у суді — від 10000 грн і вище.
Тим не менше, існують і волонтерські ініціативи, в рамках яких правничі послуги військовим та членам їх сімей надаються адвокатами безкоштовно.
І другий чинник, гарячих дискусій – політичний вимір. Дискусія про військову адвокатуру невіддільна від ширшої дискусії про необхідність створення військової юстиції. За даними Лабораторії законодавчих ініціатив (аналітичний документ «Зелена книга», січень 2025 року), ідеї про відновлення військової юстиції чи її окремих елементів — військової поліції, військової прокуратури, військових судів, а можливо, навіть і військової адвокатури — циркулювали ще з початку російсько-української війни у 2014 році.
Тобто, в разі практичної реалізації цієї ідеї будуть створюватись нові державні органи, призначатись керівники та формуватись склад.
Законопроєкт № 3562-IX від 06.02.2024 містив в собі положення про наявність військової адвокатури в системі військової юстиції. Зняття з розгляду цього законопроєкту не свідчить про закриття цього питання. Адже за словами народного депутата, члена парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності, Олександра Бакумова: «На сьогодні в Україні гостро стоїть питання про створення військової юстиції».
Олексій Муравйов, начальник Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України, в інтерв’ю для АрміяInform (березень 2025 року) зайняв наступну позицію: «У системі військової юстиції можемо говорити про ще одну ланку — адвокатуру, її ще часто називають військовою адвокатурою… У нас адвокатура існує як незалежний самоврядний орган, з високим рівнем громадської свідомості. А от створити програму підготовки адвокатів у галузі військового права в Національній асоціації адвокатів України та інших громадських організаціях адвокатів, думаю, зможуть в дуже стислі терміни».
Національної асоціації адвокатів України свою позицію і з приводу поєднання військової служби з адвокатською діяльністю і з приводу існування військових адвокатів висловлювала неодноразово. І її позиція лишається незмінною: “Порушення чи недотримання принципу незалежності адвокатської діяльності вочевидь призводить до створення суттєвих перешкод в його діяльності, ускладнень в роботі та, як наслідок, – до надання неякісної правової допомоги людині”. Створення військової адвокатури як частини військової юстиції буде суперечити базовим принципам діяльності адвокатури.
Отже, питання створення військової адвокатури та ймовірного поділу ринку юридичних послуг просто стає частиною такої дискусії.
Військовий адвокат, як і сімейний адвокат є просто адвокатами. І всі спекуляції навколо цієї назви зводяться до простої відповіді «нічого особистого – просто бізнес».
Реальні проблеми
І тим не менше, в цій какофонії заяв щодо військових адвокатів важливо виділити голоси тих, хто акцентує увагу на реальних проблемах.
Так, у своїй статті Роберт Зелді (Дзеркало тижня, червень 2025 року) зауважив про доцільність першочергового перегляду повноваження чинних інституцій (ДБР, ВСП, юридичні служби в/ч, спеціалізована прокуратура), «аби їхні дії мали реальний вплив на дисципліну та правопорядок, а не залишалися формальністю без практичних наслідків».
Адвокат Ростислав Кравець в інтерв’ю (Комерсант Український, грудень 2025 року) також наголошує на проблеми в роботі вже існуючих органів, які мають забезпечувати дотримання прав військовослужбовців.
Замість висновків
Аналіз публікацій та заяв 2025 року свідчить, що дискусії навколо терміну «військовий адвокат» мають комплексну природу і зумовлені як об’єктивними потребами (зростання кількості справ, необхідність спеціалізації), так і ринковими факторами (конкуренція, маркетинг). Зв’язок із дискусією про військову юстицію є очевидним, однак більшість експертів схиляються до того, що створення окремої військової адвокатури як частини військової структури суперечитиме принципу незалежності адвокатури.
Тому, з теми «військових адвокатів не існує» я би перевела дискусію в тему «причини порушення прав військовослужбовців та шляхи їх усунення» (нарахування грошового забезпечення, проходження медичного огляду ВЛК, повернення з СЗЧ, виконання рішень судів про зобов’язання здійснити виплати і т.п).