суд

Притягнення військовослужбовців до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Статистика розгляду справ.

Визначення особливого періоду

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

А з моменту прийняття Президентом України Указу від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні настав особливий період і Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.

Відповідно до Закону України про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Військове адміністративне правопорушення (ч. 3 ст. 172-20 КУпАП)

Відповідно, законодавство передбачає спеціальну відповідальність за правопорушення, які вчиняються в умовах особливого періоду, зокрема у воєнний час. В тому числі за  правопорушення, що вчиняються військовослужбовцями.

Так, частина третя ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність військовослужбовця за військове адміністративне правопорушення, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до диспоциції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, адміністративним правопорушенням вважається:

  • розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв;
  • або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів;

що вчиняється:

  • військовослужбовцями;
  • військовозобов`язаними;
  • та резервістами;

під час:

  • проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;
  • або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;
  • або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;
  • а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Перше, що потрібно знати, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема у разі якщо вони перебувають на території військової частини (в тому числі, які тимчасово змінили місце дислокації).

Також потрібно розуміти, що відмовляючись від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, військовослужбовець, військовозобов`язаний чи резервіст вже вчиняє військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та відповідно несе відповідальність за відмову від проходження огляду. Яка за санкцією статті прирівнюється до відповідальності у разі перебування осіб у вказаних станах сп’яніння.

Тобто можна сказати, що відмовляючись від огляду особа визнає правопорушення, яке їй інкримінують.

Згідно Інструкції «Про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення» у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об`єктів, або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об`єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров`я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння уповноваженої посадової особи.

Військовослужбовець направляється до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у супроводі військовослужбовців підрозділу власної безпеки СЗРУ.

У разі відмови військовослужбовця від направлення до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис у протоколі та засвідчує факт відмови своїм підписом і підписами двох свідків.

Інші обов’язки військовослужбовців

Згідно зі ст.ст. 9, 11, 13, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на військовослужбовців покладений обов`язок свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобіганню захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих звичок.

Окрім того, відповідно до ст. 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров’я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Відповідальність

Санкція частини 3 статті 172-20 КУпАП передбачає відповідальність у виді  штрафу у розмірі від двохсот п’ятнадцяти до двохсот вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на користь держави. А саме в сумі від 3655 грн. до 4760 грн.

Або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.

Що потрібно знати? Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень.

Це означає, що у разі несплати штрафу в установлений законом строк, і у разі виконання постанови про накладення штрафу в примусовому порядку, розмір штрафу, який потрібно сплатити, становитиме від 7310 грн. (3655 грн. х 2) до 9520 грн. (4760 грн. х 2).

Тобто, до розміру штрафу, що визначений судом і зазначений у постанові про стягнення штрафу, застосується подвійний коефіцієнт.

Докази

Вина у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підтверджується, зокрема такими доказами:

  • протоколом про адміністративне затримання;
  • протоколом про військове адміністративне правопорушення;
  • протоколом про адміністративне правопорушення;
  • актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу;
  • відповідною довідкою медичного закладу, в якій зазначено, що особа перебуває в наркотичному сп’янінні;
  • висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
  • письмовими поясненнями особи;
  • поясненнями свідків, які підтверджують факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Окрім того, суди беруть до уваги витяги з наказів командирів військових частин (по стройовій частині) про зарахування осіб до списків особового складу частини, документи, які посвідчують особу військовослужбовця, резервіста. Зокрема копію військового квитка.

Також трапляються випадки, коли на підтвердження перебування осіб в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння представники військових частин надають акт щодо візуального медичного огляду. Згідно якого начальник медичного пункту допускає (робить висновок-припущення), що певна особа знаходиться в стані сп`яніння.

Однак суди надаючи оцінку таким актам, сприймають їх критично. Бо вони не є  категоричним та достовірним доказом того, що особа вчинила адміністративне правопорушення.

Оскільки вони містять лише припущення щодо перебування особи в стані сп`яніння. Так як висновок робиться на підставі візуального огляду особи.

І в тих випадках, коли будь-яких інших доказів, які б надавали можливість достовірно стверджувати про вчинення особою інкримінованого їй адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, а також відсутня пропозиція пройти огляд на стан сп’яніння, та відмова від такого проходження, – то суди не притягують таких осіб до адміністративної відповідальності.

Так, згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Тож, провадження у справах про військове адміністративне правопорушення в таких випадках закривають у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Статистика розгляду справ

З 24 лютого 2022 року в судах першої інстанції у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУПАП станом на 16.12.2022 року прийнято більш ніж 30 тисяч рішень.

За даними Єдиного реєстру судових рішень по таким справам подавалося більше ніж 300 апеляційних скарг.

Зокрема, доволі поширеною є статистика щодо оскарження рішень судів першої інстанції військовими частинами (їх представниками).

Апеляційні суди в таких випадках висловлюються наступним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Представник військової частини не є особою, яка згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП, має право на оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення.

Питання повернення апеляційної скарги не врегульоване нормами КУпАП. Разом з тим, згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

З метою додержання принципу законності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права – кримінального процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скаргаповертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

У зв`язку з наведеним, оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не має права на подачу апеляції, її слід повернути разом з усіма доданими до неї документами.

А у випадках коли суди перших інстанцій розглядали справу з формальним підходом. А саме, якщо не досліджували докази винуватості, і з матеріалів справи вбачалась відсутність останніх, то суди апеляційних інстанцій скасовують оскаржувану постанову, а провадження у справі закривають на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Щодо строку на апеляційне оскарження

У випадках коли апелянти просили поновити строк на апеляційне оскарження в своїх клопотаннях, у разі наведення ними поважних причини пропуску такого строку, суди зазвичай задовольняли клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Тож, у разі коли строк оскарження постанови суду першої інстанції закінчився, необхідно заявити клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтовувати його, та навести поважні причини пропуску такого.