СЗЧ

Самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану

Види відповідальності

У разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу (далі – СЗЧ) законодавством України передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб для військовослужбовців (крім строкової служби) встановлена статтею 172-11 “Самовільне залишення військової частини або місця служби” Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Кримінальна відповідальність військовослужбовців за СЗЧ  під час дії воєнного стану чи в бойових умовах передбачена частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України (далі – ККУ) «Самовільне залишення військової частини або місця служби».

З огляду на те, що КУпАП не містить окремої норми за притягнення до відповідальності за СЗЧ в умовах воєнного стану, то кваліфікації чи то за нормами КУпАП, чи то за нормами ККУ вирішить судова практика найближчим часом. 

Хто може бути притягнутий до кримінальної відповідальності

За відповідне кримінальне правопорушення несуть відповідальність військовослужбовці (військовослужбовці – особи, які проходять військову службу) Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань (наприклад ТРО), утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.

Що таке самовільне залишення в/ч

Самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.

Не вважається самовільним: залишення за наявності дозволу командира, виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування в/ч, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.

Що таке військова чистина або місце служби

Територія військової частини, межі якої можуть і не позначатися огорожею, але звичайно визначаються наказом командира частини з ілюстрацією їх на плані (схемі). Межі території військової частини та межі військового гарнізону, як правило, не збігаються. Територією військової частини є і територія військового корабля.

Під місцем служби, якщо воно не збігається з розташуванням частини, розуміється будь-яке місце, де військовослужбовець повинен у перебіг певного часу виконувати військові обов’язки або знаходитися за наказом чи дозволом начальника. Це може бути конкретне місце виконання бойового завдання, місце несення варти, полігон, табір, військовий ешелон, корабельне приміщення, док, судноремонтний завод, гауптвахта, шпиталь чи лікарня, лазня, місце виконання господарських робіт чи проведення навчальних занять. Це місце має бути визначене відповідним командиром (начальником), (маршрут пересування і місце знаходження у відрядженні – посвідчення про відрядження, припис, місце виконання бойового завдання – в бойовий наказ, бойове розпорядження, журнал бойових дій, журнал оперативних завдань тощо).

Поважні причини затримки

Поважними причинами затримки військовослужбовців у відрядженні понад строки, визначені в посвідченні про відрядження, є хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо та інші надзвичайні обставини, якщо причини затримки підтверджені відповідними документами. 

Поважними причинами затримки із відпустки можуть бути непередбачені перешкоди у сполученні, хвороба військовослужбовця, пожежа або стихійне лихо, що трапилися в сім’ї військовослужбовця, смерть або тяжка хвороба членів його сім’ї або осіб, на вихованні яких він перебував.

Відповідальність за СЗЧ

Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, вчинене військовослужбовцем,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

За умови визнання вини, сприянню ведення слідчих дій, дійового каяття, готовності продовжувати військову службу та відсутності обтяжуючих обставин, суди як правило звільняють від відбування покарання з випробуванням та покладенням певних обов’язків (періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою тощо).

Порядок донесення про СЗЧ

Командири (начальники) військових частин і підрозділів доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, відповідного керівника (начальника) територіального (міжрегіонального) органу Національної поліції України, у зоні діяльності якого військова частина (підрозділ) виконує завдання за призначенням, щодо самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем:

  • без зброї – усно протягом 2 годин з моменту, коли стало відомо про факт порушення, та протягом 10 годин з моменту надання усної доповіді – письмово;
  • зі зброєю – негайно з моменту встановлення факту порушення та протягом 2 годин з моменту надання усної доповіді – письмово;
  • у разі самостійного повернення (затримання) військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби,- усно негайно з моменту, коли стало відомо про повернення (затримання) військовослужбовця, та протягом доби з моменту надання усної доповіді – письмово.

Самовільне залишення поля бою

Близьким за змістом, але не тотожним є кримінальне правопорушення, передбачене статтею 429 ККУ: самовільне залишення військовослужбовцем поля бою (яке є його місцем служби), під час бою (тобто у бойовій обстановці).

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Дезертирство

Варто відрізняти СЗЧ від дезертирства. Відмінність дезертирства від СЗЧ в першу чергу полягає в меті вчинення злочину: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби не протягом певного проміжку часу, (місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово), а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. 

Дезертирство – це самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Таке діяння відповідно до ч 4 ст 408 ККУ, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років. 

Залишення гинучого корабля

Ще одним військовим кримінальним правопорушенням, пов’язаним із СЗЧ, є залишення гинучого військового корабля, відповідальність за яке передбачене статтею 428 ККУ. 

Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов’язків, а також особою із складу команди корабля без належного на те розпорядження командира, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, –

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Виможете отримати більш детальну консультацію звернувшись до волонтерського руху, скориставшись контактами, вказаними на сайті. Для військовослужбовців та членів їх сімей всі послуги надаються безплатно.

Джерела

Наказ Міністерства Оборони від 29.11.2018 № 604 Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту

Кримінальний Кодекс України

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Закон України Про військовий обов’язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII

Адвокат

Наталя Лісова