Службове розслідування є обов’язковим для притягнення військового до відповідальності
Відповідно до обставин справи, військовослужбовець звернувся до суду із позовною заявою до військової частини про визнання протиправним та скасування наказ командира військової частини в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Чоловік зазначив, що його було притягнуто до відповідальності у зв’язку із тим, що, ніби-то, внаслідок відсутності його контролю, як командира, за особовим складом один із військовослужбовців був виявлений на позиції в стані алкогольного сп’яніння.
Про те, що його притягнуто до відповідальності, військовослужбовець дізнався під час перебування на стаціонарному лікуванні. Відносно нього не призначено та не проведено службове розслідування, а командуванням частини було грубо порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, а призначення службового розслідування не є обов`язковим.
Не погоджуючись з таким рішенням, військовослужбовець подав апеляційну скаргу. Розглянуши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що службове розслідування відносно військовослужбовця, який перебував у стані алкогольного сп’яніння не проводилося, протоколи не складалися, медичний огляд на встановлення факту знаходження останнього в стані алкогольного сп`яніння та ступеню сп`яніння не проводився, також не призначалося та не проводилося службове розслідування відносно військовослужбовця, який подав позовну заяву до суду та його підлеглих.
Крім цього, суд наголосив, що доводи про те, що призначення службового розслідування не є обов`язком в даному випадку є помилковими, оскільки підстави призначення службового розслідування є саме:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
- вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією;
- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
- надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Отже, відсутні будь-які докази, що позивач під час проходження служби порушивши свої функціональні обв`язки щодо належної організації та забезпечення дисципліни, недбало та безвідповідально поставився до виконання своїх службових обов`язків.
У зв’язку із наведеним, суд задовольнив апеляційну скаргу, прийнявши нову постанову, та скасував рішення суду першої інстанції.
Рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень проаналізовано юристом Громадського центру правосуддя Романом Лихачовим