Втрата військового майна: чи несуть відповідальність військовослужбовці і за що саме
Досить часто до адвоката з питаннями звертаються військовослужбовці через втрати військового майна під час бойових дій. Зокрема, в перші дні війни проводились швидкі передислокації військових частин, бої та , на жаль, часто військове майно втрачалось. На даний час у військових частинах проводять службові розслідування з підстав втрати військового майна. Хочу звернути увагу, що ні статути, ні закони не вказують на необхідність учинення тих чи інших дій для запобігання втраті військового майна під час виконання бойового завдання.
Стаття 413 Кримінального кодексу України зазначає, що втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення за ст.413 КК передбачає відповідальність за дію або бездіяльність у вигляді порушення правил зберігання ввірених для службового користування предметів військового майна, внаслідок яких сталася його втрата або зіпсування.
Під зберіганням мається на увазі таке поводження з ними, яке забезпечує його збереження і готовність до використання. Правила зберігання військового майна регламентуються різними нормативно-правовими актами, в яких містяться приписи щодо дотримання умов зберігання, охорони, використання, транспортування того чи іншого виду військового майна. Обов’язкова умова кримінальної відповідальності за втрату військового майна — наявність причинного зв’язку між втратою і порушенням правил зберігання майна. Якщо втрата сталася не в результаті порушення вказаних правил, а з інших причин, що не залежать від волі особи, склад втрати військового майна, передбачений ст.413 КК, відсутній. Із суб’єктивної сторони це кримінальне правопорушення характеризується умислом або необережністю до діяння, необережністю до наслідків. Зі змісту сформульованої у ст.413 КК диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації необхідно керуватися вимогами правил, передбачених відповідними нормами військових статутів, законів, наказів тощо, призначених для запобігання втрати військового майна. У зв’язку із цим суди зобов’язані ретельно з’ясовувати і зазначати в рішеннях, наказах, службових рослідуваннях, у чому саме полягали названі у цій статті порушення; які норми правил зберігання військового майна не додержано; чи є причинний зв’язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками. Норми ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, в порушенні яких часто визнають винними в службових розслідуваннях військовослужбовців є загальними та не вказують на необхідність вчинення тих чи інших дій для запобігання втрати військового майна під час виконання бойового завдання.
Так, відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, бути пильним.
Норми Статуту внутрішньої служби ЗСУ у стст.11, 16 встановлюють такі обов’язки військовослужбовців, як свято і непорушно додержуватися Конституції та законів, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути пильним. Кожний військовослужбовець зобов’язаний виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов’язки визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Отже, для встановлення винних дій військовослужбовців по втраті військового майна слід зазначати, які саме інструкції, накази тощо було порушено військовослужбовцем та які дії чи бездіяльність призвели до втрати військового майна.
Аналогічний висновок зробив ВС в постанові №225/1673/19.