Інструкція щодо порядку застосування вогнепальної зброї під час несення вартової служби та виконання інших завдань територіальної оборони особовим складом Навчального центру комплексної підготовки добровольців “ДГВ” Добровольчого формування №7 територіальної громади м. Києва “Легіон Д” (далі – НЦКПД “ДГВ” ДФТГ “Легіон Д”) розроблена адвокатами і добровольцями Йосиповим А., Яценко В. та Колокольніковим В. Даний документ успішно застосовується в діяльності ДФТГ .
Ця Інструкція базується на положеннях Закону України “Про основи національного спротиву”, “Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України”, “Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”, “Положення про добровольчі формування територіальних громад”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1449, “Порядку застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї, стрілецької зброї, інших видів озброєння та боєприпасів до них під час виконання завдань територіальної оборони”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1448, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України і уточнює організацію і порядок застосування вогнепальної зброї під час несення вартової служби та виконання інших завдань територіальної оборони особовим складом НЦКПД “Легіон Д”.
І. Загальні положення
1.1. Отримавши індивідуальну штатну зброю, особисту мисливську або іншу стрілецьку зброю добровольці (особовий склад) не діють нею на власний розсуд, а залучаються до виконання завдань територіальної оборони і забезпечення правопорядку на території м. Києва, а у передбачених законом випадках – поза його межами, відповідно до бойових розпоряджень ДФ №7 ТГ м. Києва “Легіон Д”, виданих на підставі наказів органів військового управління та штабів територіальної оборони.
1.2. Добровольці (особовий склад) НЦКПД “Легіон Д”, які застосовують індивідуальну штатну зброю або особисту мисливську чи іншу стрілецьку зброю, можуть, оцінивши ситуацію, застосовувати її для:
- індивідуальної самооборони, тобто для захисту власного життя та здоров’я від збройного нападу (раптових насильницьких дій) або від нападу групи осіб;
- самооборони, тобто для захисту здоров’я і життя інших військовослужбовців, добровольців та/або цивільних осіб від збройного нападу (раптових насильницьких дій) або від нападу групи осіб;
- за наказом командира діяти зброєю під час виконання бойових розпоряджень ДФ №7 ТГ м. Києва “Легіон Д”, штабів територіальної оборони та/ або органів військового управління чи командирів військових частин територіальної оборони з охорони та оборони ввірених об’єктів та при виконанні інших завдань територіальної оборони.
ІІ. Право застосовувати вогнепальну зброю (мета застосування)
2.1. Застосування вогнепальної зброї може здійснюватись особовим складом для:
- відбиття нападу або попередження загрози нападу на об’єкти, що охороняються;
- звільнення заручників та/або військовополонених, захоплених військових та/або цивільних об’єктів або запобігання (перешкоджання) такому захопленню;
- знищення зброї, бойової техніки, транспортних або технічних засобів, які перебувають у користуванні осіб, причетних до збройної агресії;
- захисту цивільних осіб та/або цивільних об’єктів від нападу;
- запобігання та/або припинення діяльності, затримання, роззброєння або знешкодження осіб, причетних до збройної агресії;
- припинення дій осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення;
- припинення дій осіб, які перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- припинення дій осіб, які становлять або можуть становити небезпеку особам, залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, або іншим особам.
2.2. Застосування вогнепальної зброї в бойовій обстановці, якою є безпосереднє зіткнення із противником, можливе із метою відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (інших країн-агресорів) проти військовослужбовців (особового складу) її збройних сил та інших військових формувань, а також проти всіх осіб, іншим чином причетних до збройної агресії проти України (радники, інструктори, найманці, представники окупаційної адміністрації, розвідувально-диверсійні групи, інші особи, фінансовані і керовані противником тощо).
2.3. Застосування вогнепальної зброї поза бойової обстановки під час виконання інших завдань територіальної оборони (комендантська служба, охорона об’єктів, патрулювання) можливе за правилами, указаними нижче, із метою індивідуальної самооборони та оборони (захисту життя і здоров’я інших осіб, охорони об’єктів) від 1) озброєного нападу та/ або 2) від нападу групи осіб, який становить реальну загрозу для життя і здоров’я добровольця або інших осіб.
Під “нападом” в даному випадку розуміються раптові насильницькі дії або загроза таких дій, під час яких добровольцю або іншим особам може бути заподіяна смерть або тілесні ушкодження.
Під “озброєним” нападом в даному випадку розуміється наявність у нападника вогнепальної або холодної зброї (ніж, кастет тощо), або предметів спеціально пристосованих чи-то заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень (наприклад, арматура, битка тощо).
2.4. Застосування вогнепальної зброї можливе також під час присікання кримінальних правопорушень (злочинів) проти життя і здоров’я особи (вбивства, розбійні напади, зґвалтування, тяжкі тілесні ушкодження, тощо) або для затримання озброєного правопорушника.
2.5. Застосування вогнепальної зброї поза бойової обстановки є неприпустимим в разі, коли завдання територіальної оборони можуть бути досягнуті у інший спосіб без її застосування (наприклад, напад може бути відбитий та/ або правопорушник затриманий шляхом застосування фізичної сили або спеціальних засобів, правопорушник не є озброєним і не становить небезпеки для життя і здоров’я інших осіб тощо).
2.6. Застосування вогнепальної зброї є законним, виправданим обстановкою і доцільним виключно в разі, коли шкода, відвернута шляхом її використання, або досягнута внаслідок цього суспільна користь буде очевидно більшою ніж шкода, заподіяна життю, здоров’ю, майну громадян чи-то громадській безпеці в наслідок використання вогнепальної зброї.
ІІІ. Порядок застосування вогнепальної зброї
3.1. Особовий склад НЦКПД “ДГВ” ДФТГ “Легіон Д” застосовує вогнепальну зброю та бойові припаси до неї відповідно до “Порядку застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї, стрілецької зброї, інших видів озброєння та боєприпасів до них під час виконання завдань територіальної оборони”.
IV. Правила застосування вогнепальної зброї добровольцями (особовим складом)
4.1. Правило 1. Використання принципів, що ґрунтуються на загальновизнаних нормах міжнародного гуманітарного права:
- неминучості – застосування зброї в разі, коли це є абсолютно очевидним та необхідним;
- військової необхідності – застосування зброї в разі, коли іншими способами реалізувати право на самооборону та/або виконати поставлені завдання неможливо;
- пропорційності – застосування зброї тією мірою, якою це необхідно для досягнення мети самооборони та/або виконання поставлених завдань, якщо це не завдасть стороннім особам і цивільним об’єктам надмірної шкоди порівняно з очікуваними конкретними військовими перевагами.
В разі заподіяння шкоди життю і здоров’ю особи, проти якої застосовано вогнепальну зброю, доброволець повинен негайно, тобто у найкоротший строк як тільки це дозволяє навколишня обстановка, надати постраждалому первинну медичну допомогу та/ або забезпечити надання такої допомоги медичним персоналом, забезпечити евакуацію пораненого, а також повідомити про випадок застосування вогнепальної зброї свого безпосереднього командира і правоохоронні органи.
4.2. Правило 2. Застосування вогнепальної зброї повинно здійснюватися таким чином, щоб завдати мінімальної шкоди в кожній конкретній ситуації.
4.3. Правило 3. Заподіяння тяжкого поранення (тяжкого тілесного ушкодження) або смерті нападнику внаслідок застосування вогнепальної зброї дозволяється для індивідуальної самооборони, самооборони, а також з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії проти України та під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, виключно у разі, коли у інший спосіб захистити себе, інших осіб або виконати покладені завдання не видається можливим.
4.4. Доброволець має право самостійно прийняти рішення про застосування вогнепальної зброї лише у випадку індивідуальної самооборони та у випадку захисту здоров’я і життя інших добровольців, військовослужбовців та/або цивільних осіб. У всіх інших випадках застосування вогнепальної зброї здійснюється на підставі рішення командира.
4.5. Правило 4. У разі коли застосування вогнепальної зброї є неминучим, доброволець повинен вжити всіх можливих заходів до збереження людського життя, мінімізації можливості поранення цивільних осіб та надання медичної допомоги і за можливості евакуації поранених осіб у найкоротший строк.
4.6. Правило 5. У разі нападу або загрози нападу на добровольців, військовослужбовців та/або цивільних осіб, а також на військові та/або цивільні об’єкти, що охороняються (обороняються), обов’язково вживаються попереджувальні заходи, спрямовані на відвернення нападу або загрози нападу (візуальні та звукові сигнали, попереджувальна стрільба, тощо).
Добровольці (особовий склад), які виконують завдання територіальної оборони на блокпостах та інших об’єктах інфраструктури, для здійснення індивідуальної самооборони, тобто захисту власного життя та здоров’я, самостійно визначають можливість вжиття попереджувальних заходів.
У разі захисту життя та здоров’я інших осіб, під час патрулювання і охорони об’єктів, виконання інших завдань територіальної оборони вжиття попереджувальних заходів є обов’язковим.
У разі раптового нападу вогнепальна зброя застосовуються без вжиття попереджувальних заходів.
V. Відповідальність
5.1. Не є кримінальним або іншим правопорушенням діяння, в т.ч. застосування добровольцем територіальної оборони вогнепальної зброї, вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду охоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
5.2. Кожна особа, в т.ч. доброволець територіальної громади, має право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України незалежно від можливості уникнення зіткнення, заподіяння шкоди або звернення за допомогою до інших осіб чи органів державної влади, Збройних Сил України.
5.3. Доброволець територіальної громади не підлягає кримінальній відповідальності за застосування зброї (озброєння), бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв’язку з цим майна.
5.4. В той же час, не вважається виконанням обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України діяння, хоча спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, однак яке явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі та стримування, не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу.
5.5. Використання добровольцем територіальної громади вогнепальної зброї з інших мотивів або в інших цілях чи в іншому порядку, ніж передбачений вище, тягне за собою настання кримінальної відповідальності, в тому числі і внаслідок перевищення меж необхідної оборони.
VI. Прикінцеві положення
6.1. Перебування особи у складі добровольчого формування територіальної громади та використання нею під час несення служби вогнепальної зброї, в разі, якщо така зброя носиться відкрито, а сама особа використовує знаки розрізнення (військову форму) та підкоряється наказам командира, наділяє її правовим статусом комбатанта із наступними правовими наслідками:
1) правом застосовувати військову силу;
2) можливістю бути об’єктом застосування військової сили аж до фізичного знищення;
3) правом на поводження з ним як з військовополоненим у разі потрапляння в руки ворога.