Поняття та підстави оголошення військовослужбовця померлим
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) – це судове визнання померлою фізичної особи, і є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб’єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів. Верховний Суд констатував: Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність
Правові наслідки оголошення особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Чинне законодавство передбачає чотири категорії судових справ, рішення в яких є підставою для видачі свідоцтва про смерть:
- встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- оголошення фізичної особи померлою (стаття 46 ЦК України, статті 305–309 ЦПК України).
Варто розрізняти оголошення особи померлою та встановлення факту смерті. Встановлення факту смерті можливе лише у випадку наявності беззаперечних доказів.
Встановлення факту смерті потребує наявності достовірних доказів. У Постанові КЦС ВС від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25 Верховний Суд підтвердив сталу позицію щодо розмежування цих процедур з посиланням на постанови від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22. Якщо є лише припущення про смерть особи, у тому числі у зв’язку з воєнними діями, без достовірних доказів — правильним є звернення саме із заявою про оголошення особи померлою, а не про встановлення факту смерті.
Строк звернення до суду: коли розпочинається відлік 6 місяців
Строк звернення до суду — найбільш дискусійне питання у справах про оголошення військовослужбовця померлим. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила цю виключну правову проблему та сформулювала обов’язкові для всіх судів висновки.
Висновок Великої Палати ВС від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22
Велика Палата Верховного Суду чітко розмежувала поняття «воєнні дії», «збройний конфлікт» та «воєнний стан»:
«Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов’язують оголошення фізичної особи померлою у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв’язку з воєнним станом як таким».
«Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов’язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні» (пункти 50, 57 Постанови).
Ключовий висновок Великої Палати ВС щодо моменту початку відліку шестимісячного строку:
«Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв’язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість».
У висновках щодо застосування норм права Велика Палата ВС зазначила:
«З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій».
Велика Палата ВС також обґрунтувала, чому неприйнятні інші варіанти відліку строку:
«Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв’язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення».
Зникнення безвісти та статус окупованої території
Постанова КЦС ВС від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25 розв’язала важливе питання, яке прямо не вирішувалося Великою Палатою ВС: як обчислювати шестимісячний строк, якщо територія після завершення активних бойових дій стала тимчасово окупованою.
«Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником.
Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України».
У справі № 615/129/25 Верховний Суд встановив, що ймовірна загибель військовослужбовця сталася 09 листопада 2022 року в м. Бахмут Донецької області. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, у Бахмуті активні бойові дії тривали з 24 лютого 2022 року до 12 грудня 2023 року, а з 13 грудня 2023 року територія є тимчасово окупованою. Верховний Суд виснував:
«Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником; у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 13 грудня 2023 року».
Перелік територій бойових дій як офіційне джерело інформації для визначення початку перебігу строку
Офіційним джерелом інформації про часові та територіальні характеристики бойових дій є відповідний наказ профільного міністерства. На це звернув увагу КЦС ВС у Правовій позиції від 11 лютого 2026 року у справі № 753/2274/25:
«Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а тепер — наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376».
«ВИСНОВКИ: суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України».
Докази у справах про оголошення військовослужбовця померлим
Докази у справах про оголошення військовослужбовця померлим мають специфічний характер через особливі обставини зникнення в зоні бойових дій. У Постанові КЦС ВС від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25 Верховний Суд систематизував перелік доказів, які можуть підтверджувати обставини ймовірної загибелі військовослужбовця:
«Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема:
письмові докази;
речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи;
висновки експертів;
копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть;
показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;
довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців);
заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю».
«Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин».
На практиці у справах щодо військовослужбовців ключовими доказами виступають:
- акт службового розслідування військової частини;
- наказ командира військової частини про завтердження результатів службового розслідування;
- сповіщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки або військової частини;
- контракт або наказ про зарахування до особового складу військової частини;
- витяг з ЄРДР про відкрите кримінальне провадження за фактом зникнення;
- інформація Державної прикордонної служби про відсутність перетину державного кордону;
- довідка про відсутність інформації про полон;
- фото/відео матеріали (аерозйомка тощо);
- показання свідків – побратимів.
Стандарт доказування – баланс ймовірностей
Стандарт доказування у цій категорії справ встановлений Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц та підтверджений у Постанові КЦС ВС від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25:
«Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов’язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний».
«Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру».
При цьому Верховний Суд застерігає від поспішного задоволення заяв за відсутності достатніх доказів. У Постанові КЦС ВС від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25 наголошено:
«Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою».
Підсудність, порядок розгляду та судовий збір
Який суд розглядає заяву та в якому порядку
Підсудність справ про оголошення фізичної особи померлою визначена статтею 305 ЦПК України:
«Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна».
Підсудність є альтернативною: заявник самостійно обирає суд із трьох можливих варіантів.
Справи розглядаються в порядку окремого провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 293 ЦПК України розгляд справ про оголошення фізичної особи померлою проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних. Це принципово відрізняє цю категорію справ від встановлення факту смерті, яке розглядається суддею одноособово.
Зміст заяви про оголошення особи померлою
Згідно зі статтею 306 ЦПК України, у заяві обов’язково зазначається:
«У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку».
У заяві обов’язково зазначається конкретна календарна дата, з якої заявник просить оголосити особу померлою (день вірогідної смерті), та правова мета — отримання свідоцтва про смерть, оформлення спадщини, призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, отримання статусу члена сім’ї загиблого Захисника України, реалізація інших прав.
Розмір судового збору
Розмір судового збору за подання заяви про оголошення фізичної особи померлою у 2026 році становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1 331,20 гривень. Детально про судовий збір: Закон України “Про судовий збір”.
Правові наслідки оголошення військовослужбовця померлим та особливості правового режиму спадкового майна
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою визначені статтею 47 ЦК України та прирівнюються до правових наслідків, що настають у разі смерті.
Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження» (стаття 47 ЦК України).
Дата смерті: день набрання рішенням законної сили чи день вірогідної смерті
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України:
«Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті» (частина третя статті 46 ЦК України).
Це означає, що для військовослужбовців, які загинули у зв’язку з воєнними діями, суд має право встановити днем смерті саме день ймовірної загибелі, а не день набрання рішенням законної сили.
Обов’язки суду після ухвалення рішення
Стаття 308 ЦПК України визначає послідовність дій суду після набрання рішенням законної сили. Копія рішення направляється:
1) до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану — для державної реєстрації смерті фізичної особи та видачі свідоцтва про смерть;
2) нотаріусу за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, — відповідному органу місцевого самоврядування — для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
Права членів сім’ї військовослужбовця
На підставі рішення суду про оголошення військовослужбовця померлим члени його сім’ї набувають права на: отримання свідоцтва про смерть; отримання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740; призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; одержання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45; оформлення спадщини; реалізацію соціальних пільг та гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Що робити, якщо військовослужбовець повернувся живим
Якщо військовослужбовець, оголошений судом померлим, з’являється або стає відомою інформація про його місцезнаходження, законодавство передбачає механізм скасування рішення суду. На це звернула окрему увагу Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11 грудня 2024 року:
«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з’являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів».
Скасування рішення суду згідно зі статтею 48 ЦК України
Частина перша статті 48 ЦК України передбачає механізм скасування рішення про оголошення померлим:
«Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою» (частина перша статті 48 ЦК України).
Процедура скасування регулюється статтею 309 ЦПК України. Особиста присутність військовослужбовця на судовому засіданні є обов’язковою — суд призначає справу до слухання за участю фізичної особи, яка була оголошена померлою, заявника та інших заінтересованих осіб.
Підсудність альтернативна: заявник може звернутися до суду за місцем перебування військовослужбовця або до суду, який ухвалив рішення про оголошення померлим. Копія рішення про скасування надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть.
Повернення майна та інші наслідки
Стаття 48 ЦК України також регулює майнові наслідки появи особи, оголошеної померлою:
«Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред’явника.
Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов’язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.
Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з’явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна».
Питання щодо шлюбу регулюється статтею 118 Сімейного кодексу України: шлюб особи, оголошеної померлою, відновлюється, якщо інша сторона подружжя не вступила у новий шлюб. Виплати, отримані родиною як одноразова грошова допомога або пенсія у зв’язку з втратою годувальника, у разі повернення військовослужбовця підлягають перегляду в адміністративному порядку — державним органам, які здійснювали виплати, повідомляється про скасування рішення суду.
Поширені запитання (FAQ)
Чи можна оголосити військовослужбовця померлим, якщо воєнний стан в Україні не скасований?
Так. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 однозначно вказала, що частина друга статті 46 ЦК України оперує категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Шестимісячний строк відраховується від дня закінчення активних бойових дій на конкретній території, а не від дня припинення воєнного стану в Україні.
З якої дати рахується 6 місяців, якщо територія залишається тимчасово окупованою?
Якщо територія, де відбулася ймовірна загибель військовослужбовця, після закінчення активних бойових дій стала тимчасово окупованою, шестимісячний строк відраховується від дати початку окупації — згідно з Постановою КЦС ВС від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25. Дані про дати беруться з Переліку територій, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.
Який документ підтверджує дату закінчення активних бойових дій?
Офіційним джерелом є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (раніше — наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309). Цей висновок прямо сформульований у Правовій позиції КЦС ВС від 11 лютого 2026 року у справі № 753/2274/25.
Встановлення факту смерті чи оголошення померлим?
Обирати потрібно залежно від обставин і доказів. Якщо є достовірні докази смерті (тіло, експертні висновки, документи) — встановлення факту смерті за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України або за статтею 317 ЦПК України. Якщо є лише обставини, що дають підстави припускати загибель, — оголошення померлим за статтею 46 ЦК України. Помилковий вибір процедури призводить до відмови суду — на це звертає увагу Верховний Суд у Постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22.