одноразова грошова допомога

Виведені в розпорядження військовослужбовці після двох місяців фактично позбавляються грошового забезпечення

Ситуації, коли військовий очікує призначення на посаду три, чотири і, навіть, п’ять місяців не є поодинокими. І отримує такий військовий оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років (дана надбавку не мають ті, хто служить вперше і менше року). Отже, така оплата є значною меншою прожиткового мінімуму на працездатну особу. Та чи відповідає актам вищої юридичної сили така норма Наказу Міністерства оборони?

Відповідно до положень статті 1 Конституції Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно із Основним Законом України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян. Одним з найважливіших соціально-економічних прав людини є право на достатній життєвий рівень для особи та членів її сім’ї (стаття 48 Конституції України), а також право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Поняття «достатній життєвий рівень» в Конституції України не розкривається і не визначено, як він співвідноситься з прожитковим мінімумом. Водночас у Рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року N 5-р/2018 зазначено, що у державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини (речення друге абзацу першого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини). Це зобов’язує державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла· б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення (перше речення абзацу з четвертого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 р. No 5-р/2018).

Зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба – це конституційний обов’язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов’язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров’я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов’язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов’язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус (абзаци дев’ятий, десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(II)/2019).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частина 4 цієї ж статті встановлює, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

В той же час, пункт 1 розділу XXVIII Наказу Міністерства оборони України від 07.06. 2018 р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» передбачає суттєве обмеження у виплаті грошового забезпечення військовослужбовцям, які зараховані у розпорядження відповідних командирів та перебувають там більше ніж два місяці.

Пунктом 5 розділу XXVIII Наказу Міністерства оборони України від 07.06. 2018 р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до положень пункту 116 Указу Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. 

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено. Це питання врегульоване лише положеннями Наказу Міністерства оборони України від 07.06. 2018 р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Більш того, незалежно від строку перебування у розпорядженні командира, військовослужбовець продовжує проходити військову службу, виконуючи обов’язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої він перебуває (пункт 116 Указу Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» та положення Закону України «Про Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. № 548-XIV).

Більш того, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. А Міністр оборони України лише визначає порядок виплати грошового забезпечення. І тим не менше, Наказом Міністерства оборони України від 07.06. 2018 р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» визначено розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті військовослужбовцю виведеному в розпорядження командира.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених положень чинного законодавства військовослужбовець за наявності не залежних від нього обставин може бути виведений в розпорядження командира. І, у випадку неможливості його призначення на посаду, через два місяці отримує грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що є значно менше прожиткового мінімуму. Тобто, фактично, його права на достатній життєвий рівень для себе та членів його сім’ї, передбачене статею 48 Конституції України, порушується. А з огляду на обмеженість права на звільнення з військової служби під час дії режиму воєнного стану військовослужбовець позбавляється будь-якої можливості альтернативного заробітку.

Виконання державою конституційного обов’язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов’язку щодо захисту Вітчизни – України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.

В умовах воєнного стану держава зобов’язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави (підпункт 5.2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 р. № 1-р(II)/2022).

Таким чином, гарантоване державою право військовослужбовця на достатнє грошове забезпечення має бути дотримане незалежно від наявності у держави можливості призначення військовослужбовця на посаду.

А тому, в розділ XXVIII Наказу Міністерства оборони України від 07.06. 2018 р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» необхідно внести зміни щодо скасування обмеження виплати грошового забезпечення в повному обсязі військовослужбовцю, який перебуває в розпорядженні командира понад два місяці поспіль.


Наталя Лісова

Адвокат із спеціалізацією в галузі містобудівного, соціального та військового права: статті, консультації, юридичний аудит, представництво інтересів в суді. Безоплатна юридична допомога військовослужбовцям ЗСУ.