166 492,76 грн індексації грошового забезпечення для військовослужбовця: рішення суду касаційної інстанції
Згідно обставин справи звільнений військовослужбовець звернувся до суду у зв’язку із тим, що військова частина не в повному обсязі виплачувала та нараховувала йому індексацію грошового забезпечення з 17 серпня 2016 року до 30 квітня 2021 року.
Після отримання рішення суду військова частина виплатила йому індексацію грошового забезпечення за вказаний період, однак розраховану із застосуванням січня 2008 року у якості базового місяця.
При цьому частина виплатила йому тільки індексацію грошового забезпечення, яка склалася внаслідок перевищення порогу індексації в розмірі 103%.
Однак, розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, тож частина була зобов`язана із 1 березня 2018 року до 30 квітня 2021 року виплачувати йому фіксовану індексацію (“індексацію-різницю”) грошового забезпечення розміром: 4448,11 грн щомісяця як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Тобто, ключовим в даній ситуації є питання про наявності/відсутності підстав для нарахування й виплати військовослужбовцю за вказаний період суми так званої «фіксованої» індексації (“індексації-різниці”) грошового забезпечення.
Вказана справа перебувала на розгляді Касаційного адміністративного суду Верховного суду. Розглянувши матеріали суд зазначив, що розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Із вказаної дати відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
З вказаної дати передбачена можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка
Щодо “індекасії-різниці”, то з 1 грудня 2015 року право на неї виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Суд зазначив, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Для визначення права на “індексацію-різницю” у даній справі суд врахував:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року;
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року;
- чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.
З`ясувавши, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, суд зробив обґрунтований висновок про наявність у позивача права на отримання суми індексації-різниці, визначеної як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з 1 березня 2018 року до 30 квітня 2021 року.
Рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень проаналізовано юристом Громадського центру правосуддя Романом Лихачовим