ТЦК та СП відмовив у наданні відстрочки на підставі помилкової норми закону
Згідно обставин справи, чоловік звернувся до суду щодо оскарження відмови територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) у наданні йому відстрочки від призову на військову службу.
Він вказав, що здійснює догляд за хворим батьком, який має ІІ групу інвалідності. У зв’язку із наявністю права на відстрочку відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі – Закон), подав до ТЦК та СП заяву з підтверджуючими документами, однак отримав відмову, обгрунтовану відсутністю доказів, що підтверджують неможливість здійснення догляду за батьком його дружиною. При цьому, чоловік звернув увагу, що відповідь ТЦК та СП стосується п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону, а не п. 9 ч. 1 ст. 23.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначив, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, а відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону – які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
У зв’язку із тим, що чоловік посилався на п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону при наданні заяви на оформлення відстрочки, а рішення прийнято на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону, рішення ТЦК та СП про відмову є протиправним.