Сексуальні домагання в армії та способи захисту прав жінки
Сексуальні домагання – це не тема для обговорення для багатьох жінок, які зазнали його. В України відсутній дієвий механізм захисту прав постраждалої жінки від сексуального домагання. На мій погляд, цьому виною і недосконалість законодавства з цього питання, і низький рівень гендерної культури і небажання самих постраждалих боротись за свої права (страх осуду з боку суспільства, страх звинувачення в провокації, страх втратити роботу, зневіра в роботу правоохоронних органів, страх розголосу тощо). Лише невелика кількість жінок виносить на розгляд загалу свої проблеми та бореться за притягнення до покарання кривдника.
Сексуальні домагання – це різновид дискримінації та сексуального насильства, що є кримінальним правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Сексуальний харасмент – це не тільки активні фізичні насильницькі дії: поплескування, недоречні торкання, обійми тощо. Це також і дії сексуального характеру, виражені вербально: погрози, залякування, непристойні зауваження, небажані жарти та питання сексуального характеру, сексуально забарвлені зауваження, погляди, жести, небажані дзвінки та повідомлення сексуального характеру, примушування до вступу у сексуальні стосунки у випадку матеріальної або службової залежності тощо.
Сексуальні домагання у війську
Військова служба – це та сфера, де присутність жінки є відносно новою. І ця сфера професійної діяльності жінки не є виключенням для появи випадків сексуального насилля.
Питання гендерної рівності у війську не так давно стало предметом обговорень та дискусій. Лише в 2005 році на законодавчому рівні було закріплене поняття сексуального домагання. А в 2021 році Верховна Рада України внесла низку змін до законодавчих актів щодо наданн жінці рівних прав та обов’язків з чоловіками при проходжені військової служби. Жінкам стали доступні бойові та керівні посади, з’явився обов’язок несення вартової служби тощо.
Далеко не всі питання вирішено (найменше з невирішеного: жіноча військова форма, засоби захисту тощо), але процес запущено і подальші законодавчі зміни та підняття рівня гендерної культури – це частина шляху до професійної армії та позбавлення залишків радянських рудиментів.
В Україні не існує реальної статистики щодо випадків сексуальних домагань взагалі, а у війську тим більше. Але це не значить, що проблеми не існує. Це значить, що про неї мовчать, або не хочуть помічати.
Відповідальність за сексуальні домагання
Поговоримо про наявні шляхи захисту прав жінок в цій делікатній ситуації.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 р. сексуальні домагання – це дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування. Таке визначення обмежене та не відповідає реаліям. Адже зазнати домагань жінка може від колеги чи сусіда. Але маємо те що маємо.
Отже, сексуальні домагання є правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості особи та за їх вчинення настає кримінальна відповідальність.
В залежності від обставин та характеру вчиненого сексуального насилля вину особу може бути притягнено до кримінальної відповідальності на підстави ст 153 чи ст 154 Кримінального кодексу України.
Даними статтям передбачена наступна відповідальність:
- за вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) – позбавлення волі на строк до п’яти років;
- за сексуальне насильство, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила зґвалтування, сексуальне насильство або примушування до вступу у статевий зв’язок, або за вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, – позбавлення волі на строк від трьох до семи років;
- за примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців;
- за примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з особою, від якої потерпіла особа матеріально або службово залежна, – штраф до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років;
- примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої особи чи її близьких родичів, або з погрозою розголошення відомостей, що ганьблять її чи близьких родичів, – обмеження волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
Докази сексуального домагання
Для притягнення винної особи до відповідальності необхідно довести факт вчинення такого діяння. Тут стануть в нагоді: записи на диктофон, збережені електроні листи та смс, відеозаписи (як з власного телефона, так і з камер відеоспостереження чи автомобільних відеореєстраторів, які можуть бути поруч), свідчення свідків подій. Якщо жертва не одна, то дуже добре буде переконати інших жертв також зібрати докази та почати захищати себе.
Якщо на одязі залишилися сліди злочинця — кров, слина, сперма, речі потрібно зберегти, оскільки згодом слідчий передасть їх на експертизу. Те саме зі слідами на тілі — побої потрібно зняти у лікаря та отримати довідку. Будь-які дрібні садна і синці — сфотографувати.
Занотовані всі події (місце, дата, час, присутні тощо) також допоможуть вибудовувати лінію захисту більш впевнено. Адже невпевнені або різні свідчення щодо дрібниць можуть зіграти на руку злочинцю.
Способи засисту
У випадку наявності дискримінаційних дій у вашу адресу ви можете обрати один із варіантів захисту, в залежності від конкретних обставин та ваших особистих вподобань.
- Оскарження порушення вашого права відповідно до положень Дисциплінарного статуту.
Зверніться до безпосереднього командира з письмовим повідомленням про наявність порушення Ваших прав.
У разі невиправлення порушення Ви маєте право скласти рапорт на ім’я вищого за підпорядкуванням командира. У рапорті Ви викладаєте факти в хронологічній послідовності.
Рапорт складайте у двох примірниках: один – віддаєте командирові, а другий, на якому обов’язково має бути зафіксована дата та номер реєстрації, залишаєте собі.
У разі якщо командир відмовляється приймати від Вас рапорт, Ви можете надіслати цей рапорт на ім’я командира рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рапорт подається тільки послідовно по вертикалі керівництва. Наприклад, спочатку командиру роти, потім командиру батальйону і т.д. У рапорті керівництву вищому за підпорядкуванням обов’язково треба вказувати про невирішення цього питання керівництвом нижчим за підпорядкуванням.
Якщо питання не потребує вивчення, то розгляд Вашого рапорту може відбутися невідкладно. Якщо ж питання складне, то строк розгляду не більше 30 днів.
2. Звернення із заявою до Військової служби правопорядку та поліції.
3. Звернутись до:
- Урядового Уповноваженої з питань гендерної політики;
- Радника Головнокомандуючого ЗСУ з гендерних питань;
- Уповноваженої ВРУ з прав людини;
- Міністерства соціальної політики України як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- Експертної групи з питань протидії торгівлі людьми, домашньому насильству та гендерної рівності;
- Національну гарячу лінію з питань запобігання ГЗН та торгівлі людьми «Ла Страда – Україна» (для отримання безоплатної психологічної чи правової допомоги).
4. Звернення до суду для винесення рішення про видачу обмежувального припису. Цей спосіб захисту передбачений ст. 21/5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків». Постраждала особа або її представник мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом встановлюються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього таких обов’язків:
- заборона перебувати в місці спільного перебування з постраждалою особою;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця перебування, навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
5. Якщо всі національні способи захисту права не дали результату, то можна звернутися до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок.
В будь-якому випадку раджу перш за все отримати консультацію адвоката. Таку консультацію безоплатно можна отримати у спеціалістів нашого волонтерського руху за контактами, вказаними тут.