Строк та термін відрядження військовослужбовців: до 30 днів чи до окремого розпорядження. Судова практика щодо оскарження наказів в частині направлення військовослужбовців у відрядження.
Військовослужбовці, які призвані на військову службу у Збройні Сили України під час мобілізації на особливий період на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022, зараховані до списків особового складу та призначені на посаду, відряджаються за наказом начальника відповідного ТЦК та СП, який виданий на підставі розпорядження, до інших військових частин та в інший населений пункт для виконання службових (бойових) завдань.
Серед інших постає питання, чи правомірне відрядження військовослужбовців строком до окремого розпорядження? Та чи законно в наказі (по стройовій частині) і в посвідченні про відрядження вказувати саме такий строк та термін відрядження?
Відрядження (поняття)
Порядок та особливості направлення військовослужбовців ЗСУ у відрядження в межах України визначає Інструкція про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, що затв. Наказом Міноборони України від 20.02.2017 №105 (далі – Інструкція).
Відповідно до п. 2 Інструкції відрядження – направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі – військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).
Мета відрядження
Пунктом 145 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення) визначено, що військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою, зокрема:
- забезпечення охорони, супроводження і доставки військових вантажів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів;
- виконання обов`язків військової служби у складі військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях;
- в інших випадках за викликом (розпорядженням) старших командирів.
Рішення про відрядження
Відповідно до п. 3 Інструкції №105 рішення про направлення військовослужбовців у відрядження (за наявності бюджетних асигнувань) та відшкодування витрат на відрядження приймають, зокрема:
- в інших органах військового управління – керівник органу військового управління або його заступник;
- у з’єднанні – командир з’єднання або його заступник;
- у військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях – командир (начальник, керівник) військової частини (військового навчального закладу, військового підрозділу вищого навчального закладу, установи, організації).
Військовослужбовці направляються у відрядження за рішенням командирів (начальників) військових частин або старших командирів (начальників), про що видається наказ командира (начальника) військової частини по стройовій частині (п. 145 Положення з яким кореспондується п. 3 Інструкції).
У відповідному наказі (по стройовій частині) зазначається:
- пункт призначення;
- найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець;
- строк та терміни відрядження;
- мета відрядження.
На підставі наказу про направлення у відрядження військовослужбовцям оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження (п. 146 Положення, п. 3 Інструкції).
У посвідченні про відрядження аналогічно вказується: пункт призначення (населений пункт, область), найменування військової частини (організації), куди відряджається військовослужбовець, термін відрядження, мета відрядження і підстава відрядження (наказ начальника відповідного ТЦК та СП).
Строк та термін відрядження
Строк відрядження визначається командиром (начальником, керівником), але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, крім випадків, коли інші строки відрядження визначаються законодавчими та іншими нормативно-правовими актами (п. 4 Інструкції).
В абз. 1 п. 6 постанови КМУ від 02.02.2011 №98, який перекликається з п. 4 Інструкції, сказано, що строк одного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому – шістнадцятому цього пункту.
При цьому, абз. 9 п. 6 постанови КМУ від 02.02.2011 №98, зі змінами та доповненнями, встановлено, що строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, які направляються починаючи з 14 квітня 2014 року в межах України для участі в антитерористичних операціях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, а також, здійснення заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, не повинен перевищувати період проведення таких заходів.
Таким чином, постанова КМУ від 02.02.2011 №98 (в редакції на час написання цієї консультації) містить розширені повноваження керівників військових підрозділів щодо відряджень та встановлює інший строк відрядження військовослужбовців в межах України для участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, який не повинен перевищувати період проведення таких заходів, але може перевищувати строк 30 календарних днів.
Тож, зазначення у наказі по стройовій частині та у посвідченні про відрядження строку та терміну відрядження з «дата відрядження» до окремого розпорядження відповідає вимогам чинного законодавства України.
Судова практика
Проаналізувавши рішення, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень (з 24.02.2022), вбачається, що у всіх випадках позивачі вимагали визнати протиправним та скасувати наказ начальника по стройовій частині в частині направлення військовослужбовців у відрядження.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного наказу військовослужбовці вказували, що в порушення вимог Інструкції від 20.02.2017 №105, в наказі не зазначено строк та термін відрядження.
Суди у цій категорії справ дійшли спільного висновку про відсутність підстав вважати, що оспорюваний наказ в частині відрядження позивачів до іншої військової частини для виконання бойових завдань прийнятий з порушенням порядку чи способу прийняття в частині строку і терміну відрядження таких військовослужбовців.
Оскільки, беручи до уваги введення на всій території України правового режиму воєнного стану, який триває як на день виникнення спірних правовідносин, так і на день ухвалення судового рішення, оспорюваний наказ містить строк та термін відрядження позивачів, а саме: до окремого розпорядження.
Тож, посилання позивачів на відсутність в наказі строку та терміну відрядження є безпідставним за висновком судів.