Суд скасував призов по мобілізації багатодітного батька
Досить часто виникають питання, що робити, якщо було мобілізовано особу, яка має на утримання трьох і більше дітей. Наводимо судову практику на користь військовослужбовців, які вважають їхній призов незаконним.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду по справі №460/18262/22 задоволено позов до Рівненського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки дій та визнано протиправним та скасовано рішення в частині мобілізації та переміщення позивача на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини та відповідні накази командира військової частини.
Позивач зазначив, що призваний на військову службу по мобілізації. Згідно зі статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, особи, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Відтак, оскільки позивач має на утриманні троє неповнолітніх дітей, згоди на проходження військової служби не надав, а отже вважає дії та накази протиправними.
«Військкомат» надав суду відзив, в якому зазначив, що в обліковій картці військовозобов`язаного у розділі сімейний стан і місце проживання сім`ї наявна лише інформація стосовно однієї дитини. Вказано, що позивач не повідомив центр про наявність у нього підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та не надав підтверджуючих документів.
Позиція суду з цього приводу.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Судом встановлено, що позивач є членом багатодітної сімї, що підтверджується посвідченням. Відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання).
Дана норма є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив окрім вказаних в нормі закону.
З огляду на викладене, на час виникненння спірних правовідносин позивач відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Єдиний виняток – його згода, при умові, що військова служба буде за місцем проживання позивача. Будь-який доказів, що позивач дав згоду на проходження військової служби відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять. Більше того, всупереч вимогам норми статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” позивача переміщено до військової частини поза місцем його проживання.
З матеріалів справи судом встановлено, що Рівненським обєднаним МТЦК та СП не було з`ясовано, що позивач, не підлягає до призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є батьком, який виховує та утримує трьох неповнолітніх дітей.
Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що «військкомат», приймаючи рішення щодо мобілізації та переміщення позивача на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, тобто протиправно. В свою чергу, накази командира військової частини щодо позивача як похідні від вищевказаного рішення також не можуть відповідати критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, а отже підлягають скасуванню. Водночас, керівництво військових частин діяло на підставі попередніх рішень центру комплектування відтак правової оцінки на предмет законності дій та рішень не потребується.