Суд визнав військовослужбовця невинним у відмові виконати наказ в стані крайньої необхідності
Відповідно до обставин справи, на військовослужбовця було складено протокол про вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (відмова від виконання законних вимог командира (начальника)) у зв’язку із тим, що він відкрито відмовився виконувати наказ командира роти висунутися на бойові позиції, обладнати їх та нести там чергову службу.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що під час проходження військової служби чоловік неодноразово звертався за медичною допомогою до медичної роти та перебував на стаціонарному лікуванні, у тому числі у зв’язку із психологічними та психічними проблемами зі здоров’ям. Одним із встановлених йому діагнозів був астено-неврологічний синдром, що підтверджено медичною характеристикою останнього. Вказаний стан, як зазначив суд, міг спричинити до настання наслідків набагато тяжчих, ніж ті, що настали внаслідок відмови війсковослужбовця виконати вимогу командира.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У зв’язку із наведеним, суд дійшов до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає до закриття через вчинення дій, які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності.
Рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень проаналізовано юристом Центру надання підтримки ветеранам і їхнім родинам Романом Лихачовим.