Військовослужбовці винахідники
З вторгненням російської федерації в Україну і початком широкомасштабної агресії виникла критична необхідність суттєвого розвитку і вдосконалення озброєння і військової техніки. Перш за все, це викликано технологізацією війни і необхідністю максимального збереження військовослужбовців. Збільшення кількості і якості новітнього озброєння і військової техніки автоматично зменшує людські втрати на полі бою.
Така ситуація призвела до сплеску різного роду інноваційних розробок і появи численних винаходів в військовій сфері, які здійснюються як цивільними та підприємцями, так і самими військовослужбовцями.
В результаті проведення робіт по створенню нової зброї, боєприпасів і військової техніки практично в кожному випадку виникають так звані об’єкти інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, або просто певна технічна документація, яка може бути комерційною таємницею.
Отже, переважна частина новітніх розробок може бути запатентована в якості корисних моделей, або навіть винаходів, чи зареєстрована як промислові зразки, або ж охоронятись як «ноу-хау» (тобто секрети виробництва).
Як вже зазначалось, винаходи, корисні моделі і промислові зразки відносять до так званої інтелектуальної власності, і їх патентування чи реєстрація закріплює за власником патентів чи свідоцтв монопольні права на виготовлення продукції з використанням цих об’єктів, а також надає право забороняти їх використання іншими особами.
Тобто, простими словами використання таких об’єктів іншими ніж їх власник (винахідник, або автор), особами без дозволу винахідника є незаконним і може тягнути юридичну відповідальність (аж до кримінальної).
Більше того, автор (винахідник) може видати дозвіл на використання створеного ним об’єкту (видати так звану ліцензію) і отримувати від користувача винагороду (роялті) в доволі значному розмірі.
Якщо винахідником виступає військовослужбовець, то дуже часто він не є підприємцем, не має необхідних виробничих потужностей, персоналу тощо, щоб виготовляти ті чи інші вироби, які би використовували його новітню розробку (винаходи). Отже, єдиним варіантом щоб винахід, або корисна модель (тобто новітня розробка такого військовослужбовця) були реалізовані на практиці є пошуки підприємства (приватного чи державного) на якому можна виготовити конкретні вироби і укладення з таким підприємством ліцензійного договору.
Проте, на практиці дуже часто виникають випадки, коли військовослужбовець не самостійно щось створює, а разом із своїми побратимами, і вони звичайно несуть службу в тому чи іншому підрозділі, бригаді ЗСУ чи ТРО, або навіть на військових підприємствах, ремонтних дільницях чи науково-дослідних установах МОУ.
В такому випадку виникають спірні питання про те, кому повинні належати права на створені розробки (винаходи чи корисні моделі) та хто має право укладати ліцензійні угоди і отримувати винагороду (роялті). Таке питання виникає, оскільки у військовій сфері на відміну від цивільної, нема такого поняття як «службові об’єкти інтелектуальної власності».
Наразі, законодавством чітко не врегульовано питання кому належать права на винаходи чи корисні моделі, чи комп’ютерні програми тощо, чи цілі технології військового призначення, які створені військовослужбовцями, оскільки військовослужбовці не є найманими працівниками (навіть контрактники), на винаходи яких розповсюджується так званий режим «службових об’єктів».
Це дає підстави стверджувати, що зараз військовослужбовець, який щось винайшов чи створив під час його військової служби, може запатентовати чи зареєструвати свою творіння і отримувати від цього зиск, адже він особисто буде мати виключні права на свій винахід і в залежності від свого бажання та цінності об’єкту може мати можливість або безкоштовно або доволі вигідно надати його для використання в оборонно-промисловому комплексі.
Однак, 21.08.2025 року Верховною Радою України був прийнятий Закон №4585-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені у зв’язку з проходженням військової служби», який набирає чинності з 12 грудня 2025 року, і який в загальному вигляді передбачає, що майнові права на створені військовослужбовцями об’єкти інтелектуальної власності належатимуть державі в особі Міністерства оборони України.
З одного боку таких підхід видається таким, який відповідає державним інтересам, щоб держава отримувала всі права на винаходи в галузі військової техніки, озброєння тощо. З іншого боку мабуть такий закон може в деяких випадках не зовсім відповідати інтересам самих військовослужбовців винахідників, оскільки вони позбавляються можливості отримувати винагороду по вказаним вище ліцензійним угодам. Законом передбачено тільки розробку відповідного положення про виплату таким військовослужбовцям винагороди, однак який буде її розмір та порядок виплати наразі невідомо.
Крім цього, навіть після набрання вказаним Законом чинності треба буде в кожному конкретному випадку розбиратись з тим, чи була здійснена військовослужбовцем якась новітня розробка напряму у зв’язку з його службою, чи він це створив за власною ініціативою.
Отже, наразі можна констатувати, що створені військовослужбовцями і приватними (цивільними) особами новітні розробки в галузі військової техніки і оброни є важливими для забезпечення боєздатності країни. Кожен автор (винахідник) таких розробок має на них відповідні права, до складу яких відноситься в тому числі право на отримання винагороди за надання дозволів на використання таких розробок. А яким чином тка винагорода буде виплачуватись і в якому розмірі залежить від того, чи буде підпадати така новітня розробка під дію вказаного вище Закону. Це питання необхідно вирішувати в кожному конкретному випадку.