85 вироків за самовільне залишення служби під час війни
Стаття 407 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби. Зокрема, самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Єдиний державний реєстр судових рішень станом на 30.08.2022 року містить 85 вироків за частиною 5 статті 407 КК України, винесених після 24.02.2022 року.
По областях статистика вироків наступна:
- Вінницька область – 6 вироків
- Дніпропетровська область – 16 вироків
- Житомирська область – 7 вироків
- Закарпатська область – 1 вирок
- Запорізька область – 1 вирок
- Київська область – 2 вироки
- Львівська область – 2 вироки
- Миколаївська область – 4 вироки
- Одеська область – 4 вироки
- Полтавська область – 11 вироків
- Рівненька область – 4 вироки
- Сумська область – 1 вирок
- Харківська область – 4 вироки
- Хмельницька область – 2 вироки
- Чернівецька область – 1 вирок
- Чернігівська область – 16 вироків
- Місто Київ – 3 вироки.
Досить цікаво, що вироки по областях суттєво відрізняються по «стандартних» вироках. Наприклад, нижче позиції судів при призначенні покарання по областях.
Суди Вінницької області у вироках призначали покарання за ст..407 КК України «стандартно» від трьох до п’яти років з іспитовим строком. І лише в одному разі було призначене покарання у вигляді 1 місяця арешту.
Суди Дніпропетровської області в більшості разів призначали покарання у вигляді службового обмеження, штрафів, реальних покарань з іспитовим строком та один раз у вигляді арешту. Також в реєстрі містяться вироки щодо військовослужбовців- жінок. Наприклад, Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області медичній сестрі військової частини призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком.
А от ще одну жінку – відповідального виконавця штабу військової частини Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і призначив покарання у розмірі 29750 гривень. До речі, практику штрафів суди Дніпропетровської області використовували часто при призначенні покарань, призначаючи штрафи розміром до 85 000 грн.
Аналогічно часто використовувалось покарання у вигляді службового обмеження від 6 місяців до 2 років з відрахування 10 або 20 % із суми грошового забезпечення відраховувати в доход держави. При цьому при застосуванні арешту один з судів Дніпропетровської області взяв винного зразу ж під варту в залі суду із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 200 640,00 гривень.
Суди Житомирської області по всіх вироках за ч.5 ст.407 КК України призначали покарання строком 5 років з іспитовим строком.
Суди Київської області в двох вироках призначили покарання військовослужбовцям у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк один рік.
Виділяється своєю суворістю Франківський районний суд міста Львова, який за ч.5 ст.407 КК України призначив саперу інженерно-саперного взводу військової частини покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без іспитового строку. Підстава залишення ним військової частини була викликана тим, що військовослужбовець ніби-то посварився з дівчиною , у зв`язку з чим випив, а тому не міг у нетверезому стані піти на службу.
Суди Полтавської області в більшості випадках призначали штрафи розміром в розмірі 30 005 грн та в трьох випадках службове обмеження, арешт, тримання в дисциплінарному батальйоні.
В Харківській області у трьох з чотирьох вироків військовослужбовці отримали покарання у вигляді 30 600 грн штрафу, а в одному випадку п’ять років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.
В Чернігівській області з 16 вироків – 12 вироків з «стандартним» покаранням п’ять років з встановленим іспитовим строком. У трьох випадках призначено покарання у вигляді службового обмеження і лише в одному випадку реальне покарання без іспитового строку строком п’ять років для головного сержанта стрілецької роти, який майже два місяці був відсутній на військовій службі ніби-то через сварку з дівчиною.
При цьому Єдиний державний реєстр судових рішень не містить відомостей, щоб вироки оскаржувались, тобто військовослужбовці , як правило, погоджувались з призначеним покаранням.