Відповідно до положень чинного законодавства опіка є формою державної турботи та встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.
Підстава встановлення опіки над повнолітньою особою
Опіка встановлюється над повнолітніми фізичними особами, які визнані в судовому порядку недієздатними.
Недієздатною може бути визнана особа, яка в силу стійких хронічних психічних порушень не усвідомлює та/або не може керувати своїми діями.
Суд визнає особою недієздатною на підставі висновку судово-психіатричної експертизи.
Порядок встановлення опіки
Опіка над фізичною особою у разі визнання її недієздатною встановлюється в судовому порядку. Суд визнаючи особу недієздатною призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опіка встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки, або за місцем проживання опікуна.
Хто може бути опікуном
Опікун призначається переважно з кола осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна.
Хто не може бути опікуном
Опікуном не може бути фізична особа:
- яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
- поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки;
- не досягла 18 років;
- визнана недієздатною або обмежено дієздатною;
- перебуває на обліку або лікується в психоневрологічних та наркологічних закладах;
- раніше була опікуном чи піклувальником та з її вини опіку чи піклування було припинено;
- інтереси якої суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці;
- засуджена за скоєння тяжкого злочину.