Військовослужбовець не може бути призначений опікуном: рішення Верховного Суду
Відповідно до обставин справи, військовослужбовець звернувся до суду із заявою про визнання його сина недієздатним, встановлення опіки і призначення його, як батька, опікуном. Він зазначив, що дитина є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, страждає на психічне захворювання та проходить лікування.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали сина військовослужбовця недієздатним, однак відмовили останньому в призначенні саме його опікуном дитини, зазначивши, що чоловік проходить військову службу у Збройних Силах України, а тому належним чином здійснювати свої опікунські обов’язки немає можливості.
Не погоджуючись із такими висновками представник військовослужбовця подав касаційну скаргу, однак переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд відмовив в її задоволенні зазначивши, що чоловік наразі проходить військову службу в Збройних Силах України, у свою чергу його син за своїм станом здоров’я потребує постійного щоденного стороннього догляду, який військовослужбовець на цей час не зможе забезпечити в повному обсязі. Положеннями ст. 63 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) закріплено, що опікун або піклувальник призначаються з урахуванням можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, а відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Приймаючи рішення, суд також наголосив, що при призначенні особи опікуном необхідно ураховувати можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, і насамперед необхідно керуватися інтересами недієздатного.
Рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень проаналізовано юристом Центру надання підтримки ветеранам і їхнім родинам Романом Лихачовим.
Детальніше: постанова Верховного Суду від 4 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23