Звільнення у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» однією із підстав для звільнення з військової служби під час дії режиму воєнного стану є необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я.
Для звільнення потрібна довідка МСЕК чи ЛКК?
Дотепер дана норма трактувалась наступним чином: необхідність здійснення постійного догляду має бути підтверджена або відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я. Тобто військовослужбовців звільняли за наявності одного із вищезазначених документів. Звільняли за наявності довідки ЛКК.
Військові частини почали відмовляти у звільненні, аргументуючи це тим, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 р. № 413 довідка ЛКК може надаватись стосовно осіб, які не досягли 18 років, а стосовно осіб, які є старшими 18 років – необхідна довідка МСЕК.
Що говорять суди з приводу підтвердження підстави звільнення?
Суди підтримали таку позицію. Так, в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/5021/23 зазначено, що «нормативно-правові приписи постанови КМУ від 12.06.2013 № 413 не суперечать Закону України № 2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров`я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Своєю чергою, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів підтверджувати ідентичні обставини.»
Схожу думку висловив і Чернігівський окружний адміністративний суд по справі № 620/2338/23.
П’ятий апеляційний адміністративний суд по справі № 854/1907/23 ще більше деталізував вищеозначену позицію:
«Судова колегія дослідила Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі – особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Підпунктом 1 п.11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) – до досягнення дитиною 16-річного віку.
З проведеного ретельного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, судова колегія приходить до висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
За таких обставин, норми Закону №2232-XII та Постанови КМУ №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови конкретизують суб`єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду.»
Отже, з огляду на наведену судову практику, слід очікувати масових відмов у військових частинах у звільненні у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я. Та будуть натомість вимагати відповідного висновку МСЕК.