Запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству
Раніше, в окремій статті, ми розглядали проблематику захисту прав жінки у випадку наявності дискримінаційних дій. На сьогодні ситуація дещо покращилась, адже набула чинності для України Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, ратифікована Верховною Радою України 20.06.2022 р.
Ратифікація даної Конвенції досить широко була освітлена ЗМІ на фоні заяв представників церкви та представників громадськості консервативних поглядів. Отже, розгляньмо основні положення Конвенції задля формування об’єктивного розуміння змісту та мети Конвенції.
Метою цієї Конвенції є захист жінок від ycix форм насильства, недопущення, кримінальне переслідування та ліквідація насильства стосовно жінок і домашнього насильства, яке вчинено також стосовно чоловіків та дітей (хлопців та дівчат).
Поняття «насильство стосовно жінок» розуміється як порушення прав людини й форма дискримінації стосовно жінок та означає всі акти насильства стосовно жінок за гендерною ознакою, результатом яких є або може бути фізична, сексуальна, психологічна або економічна шкода чи страждання стосовно жінок, у тому числі погрози таких дій, примус або свавільне позбавлення волі, незалежно від того, чи відбувається це в публічному або приватному житті. Поняття «жінки» охоплює і дівчат до 18 років.
«Гендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків.
Наслідки набрання чинності Конвенцією по запобіганню насильства стосовно жінок і домашнього насильства на загальнодержавному рівні
Конвенція передбачає створення окремого органу, відповідального за координацію, виконання, моніторинг та оцінку політики та заходів для запобігання всім формам насильства та для боротьби з усіма формами насильства. Тобто створення такого механізму, який забезпечить здійснення ефективного співробітництва між усіма відповідними державними органами, у тому числі судовими, прокуратурою, правоохоронними органами, місцевими та регіональними органами, громадськими організаціями, для захисту й підтримки жертв і свідків усіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування Конвенції.
Також Конвенція передбачає створення загальної, спеціалізованої служби підтримки та притулків, де жінка матиме можливість отримати як юридичні, психологічні консультації, фінансову допомогу, тимчасове житло, навчання, підготовку та допомогу в пошуку роботи.
Створення окремого органу також передбачає і підготовку відповідних спеціалістів, які займатимуться жертвами або особами, що вчинили будь-які акти насильства. Підготовка спеціалістів має охоплювати підготовку зі скоординованого міжвідомчого співробітництва для забезпечення всеосяжного та відповідного управління зверненнями у випадках насильства.
На всіх рівнях та на регулярній основі (зокрема у співробітництві з громадськими організаціями) мають проводитись кампанії з підвищення обізнаності та розуміння різних проявів усіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування Конвенції, та їхніх наслідків для дітей, а також потреби в запобіганні такому насильству.
Підвищення обізнаності зокрема передбачає включення до навчальних програм адаптованого до рівня розвитку учнів навчального матеріалу з таких питань, як рівність між жінками та чоловіками, нестереотипні гендерні ролі, взаємна повага, вирішення конфліктів у взаємостосунках без застосування насильства, насильство стосовно жінок за гендерною ознакою та право на особисту цілісність, у формальні навчальні плани на всіх рівнях навчання. Хочу наголосити, що даний навчальний матеріал має на меті саме формування культури міжособистісних стосунків, розуміння своїх прав та способів їх захисту.
Також, Конвенція зобов’язує державу на законодавчому рівні забезпечити право жертви мали вимагати компенсацію від осіб, що вчинили насильство. Також має бути передбачена належна державна компенсація тим, хто постраждав від тяжких тілесних ушкоджень або порушення здоров’я, настільки, наскільки шкода не покривається з інших джерел, як-от: правопорушником, страхуванням або державним медичним і соціальним забезпеченням.
Мають бути криміналізовані: умисна поведінка, яка полягає в примушуванні дорослого або дитини до вступу в шлюб, каліцтво жіночих геніталій, примусовий аборт або стерилізація тощо.
Окрім цього мають бути внесені зміни до чинного законодавства, які б передбачали, що розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, передбачених цією Конвенцією, не залежали цілком від повідомлення або скарги тільки жертви, і щоб провадження могло продовжуватися навіть, якщо жертва відкликає свою заяву або скаргу. Тобто, повідомити поліцію матимуть право, наприклад, сусіди чи свідки насильства. І кримінальне провадження не можливо буде припинити на підставі «потерпіла забрала заяву».
Конвенція також приділяє значну увагу і захисту прав дітей. Зокрема обмеження батьківських прав (або позбавлення) тепер стане можливим не лише у випадку вчинення насилля відносно дитини, але й у випадку вчинення насилля в присутності дитини.
Висновки щодо набрання чинності Конвенцією по запобіганню насильства стосовно жінок і домашнього насильства
Підсумовуючи вищезазначені основні положення, можна зробити висновок, що норми Конвенції мають на меті створити ефективний державний механізм по захисту жертв насилля, притягнення до відповідальності винних, реабілітації та адаптації потерпілих.
Основні нововведення:
- потерпіла/ий матиме можливість звертатись до єдиного спеціалізованого органу для захисту прав та надання притулку;
- жертва насилля матиме право вимагати компенсації;
- розслідування випадку домашнього насилля тепер стане можливим не лише на підставі заяви жертви;
- існування спеціалізованого органу створить умови для більш ефективної роботи правоохоронних органів.
Слід також зазначити, що ратифікація Конвенції Україною відбулась з певними застереженнями. Зокрема, Україна не розглядає жодне з положень Конвенції як таке, що зобов’язує її до зміни Конституції України та Сімейного кодексу України, інших законів України щодо інститутів шлюбу, ciм’ї та усиновлення, а також таке, що втручається в право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань. А також, Україна заявляє, що внаслідок широкомасштабної збройної агресії російської федерації виконання Україною зобов’язань, передбачених Конвенцією, на тимчасово окупованих територіях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі не гарантується до повного відновлення конституційного ладу України на цих територіях.