Суди скасували накази “військкоматів” про призов позивачів
06 липня Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням по справі № 260/1631/22 задовольнив позов до до Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та до військової частини, визнав протиправним та скасував наказ в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини.
Позивач призваний на військову службу по мобілізації. Згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, наукові і науково-педагогічні працівники наукових установ та організацій, які мають вчене звання та або науковий ступінь, за умови, що вони працюють відповідно у наукових установах та організаціях за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Позивач наполягає, що не може бути військовослужбовцем, оскільки є науковим працівником і підлягає негайному звільненню з військової служби.
Ужгородський РТЦК та СП у відзиві проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за результатами проходження військово-лікарської комісії Позивач був визнаний придатним для проходження військової служби. Позивачем не було повідомлено про наявність у нього підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та не було надано жодних підтверджуючих документів.
Судом встановлено, що Позивач був доставлений працівниками поліції до Ужгородського РТЦК та СП. За результатами проходження військово-лікарської комісії Позивач був визнаний придатним для проходження військової служби.
Судом встановлено, що позивач є старшим науковим співробітником, кандидатом технічних наук, та працює в Інституті телекомунікацій і глобального інформаційного простору HAH України та є науковим працівником закладу вищої освіти,
Відповідно до статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, наукові і науково-педагогічні працівники наукових установ та організацій, які мають вчене звання та або науковий ступінь, за умови, що вони працюють відповідно у наукових установах та організаціях за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Дана норма є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив окрім вказаних в нормі закону.
Виходячи з вищезазначеного, судом встановлено, що станом, на час виникненння спірних правовідносин позивач відповідно до статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
З матеріалів справи судом встановлено, що Ужгородським РТЦК та СП не було з`ясовано, що позивач, не підлягає до призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є старшим науковим співробітником, кандидатом технічних наук, та працює з в Інституті телекомунікацій і глобального інформаційного простору HAH України та є науковим працівником закладу вищої освіти. Відповідно наказ по військовій частині про проходження військової служби є безпідставним та протиправним .
Уваги заслуговує також рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/8687/22 за позовом до Шевченківського РТЦК та СП та військової частини
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Позивача було призвано на військову службу, як військовозобов`язаного запасу, однак в той же час з витягів із наказів вбачається припис, що в Збройних Силах позивач не служив, що в свою чергу порушує п.4 Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно з п.1 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. У військовому квитку Позивача відсутній запис, що останній проходив військову службу та/або здобув військово-облікову спеціальність.
Суд зауважує, що в матеріалах справи також відсутні відомості, що позивач є колишнім військовослужбовцем та/або ветераном АТО та ООС; особою, яка проходила строкову службу до 2014 року або служив за контрактом; офіцером запасу та/або військовозобов`язаним, який закінчив військову кафедру вузу.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань. До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність. До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.
Суд звертає увагу, що відповідно до витягу із наказу військовозобов`язаного запасу 1 призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення з 05.03.2022 року. Тобто, зі змісту зазначеного наказу видно, що позивачв мобілізовано, як особу, що вже проходила військову службу та має відповідну спеціальність та навички. Втім, матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на 05.03.2022 року не проходів військову службу та не здобув військово-облікової спеціальності, а тому не мав бути прийнятий на військову службу, як особа, яка вже має військовий досвід або військову спеціальність.
Згідно з п.42 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», первинне військове звання рядового складу присвоюється громадянам, які вступили на військову службу за контрактом осіб рядового складу і не мають військових звань, до складання ними Військової присяги. Первинне військове звання рядового складу присвоюється військовослужбовцям наказом командира військової частини, який призначає таких військовослужбовців на відповідні посади. Після складання Військової присяги таким військовослужбовцям присвоюється військове звання солдата (матроса).
Як встановлено судом, зі змісту військового квитка Позивач склав військову присягу 11.04.2022 року у Військовій частині. При цьому, вже у наказі начальника від 05.03.2022 року Позивач рахується, як солдат. Означене, суперечить приписам законодавства, а саме п.42 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», в якому чітко зазначається, що лише після складання Військової присяги військовослужбовцям присвоюється військове звання солдата.
Таким чином, суд доходить висновку, що по-перше, всупереч вимогам чинного законодавства, при мобілізації позивача, останнього визначено, як особу, яка вже має досвід військової служби та має військову спеціальність. По-друге, враховуючи той факт, що позивач не проходів військову службу та не здобув військово-облікової спеціальності, останньому можливо було присвоювати військове звання «солдат» тільки після складення останнім Військової присяги. Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.