Військовослужбовець отримав мінно-вибухове поранення 25 листопада 2022 року. Лікування було у Черкасах, потім у Ризі – тривало понад тринадцять місяців. Належну йому за цей період додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн на місяць, військова частина нараховувала й виплачувала частинами, з тривалими затримками, а останній великий транш на суму 1 158 373,70 грн надійшов лише 24 липня 2024 року. Адвокат військовослужбовця вимагала компенсації втрати частини доходів за весь час затримки. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 11 квітня 2025 року це право визнав. Але 7 травня 2026 року Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення й у позові відмовила повністю.
Справа №280/8933/24 має статус зразкової – тобто її висновки поширюються на всі подібні спори у судах нижчих інстанцій.
Що вирішувалося в межах справи щодо компенсації за затримку виплати
Запорізький окружний адміністративний суд звернувся до Верховного Суду з поданням розглянути цю справу як зразкову – щоб сформувати єдину практику щодо права військовослужбовців на компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з несвоєчасною виплатою додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану».
Позивач наполягав: оскільки додаткова винагорода є складовою його грошового доходу, а виплачена вона із запізненням на місяці й навіть роки, різницю між номінальною сумою та її реальною купівельною спроможністю має компенсувати держава на підставі положень Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон №2050).
Правове підґрунтя спору щодо виплати компенсації за затримку
Компенсація за Законом №2050 нараховується лише за сукупності трьох умов, які Велика Палата ВС сформулювала в постанові від 07 травня 2026 року так:
«1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий».
Стаття 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон №2011) визначає, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто «винагорода» згадана в самій статті 9 – але лише та, що має постійний характер; поряд із нею закон окремо виділяє одноразові винагороди.
На період воєнного стану статтею 9² Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм цієї виплати деталізує Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі – Порядок №260), розділ XXXIV якого прямо регулює виплату додаткової винагороди у воєнний час.
Саме пункт 2 розділу I Порядку №260 і став вирішальною нормою в цій справі: він відносить додаткову винагороду воєнного часу не до щомісячних, а до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Позиція КАС ВС: спочатку визнали право на компенсацію за затримку виплати
Задовольняючи позов, колегія суддів Касаційного адміністративного суду виснувала, що додаткова винагорода, встановлена Постановою №168 у зв’язку з пораненням, за час перебування на лікуванні:
«…є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та входить до складу їх грошового забезпечення. Відповідно, в розумінні вимог Закону №2050 та Порядку №159 такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, який вони одержують на території України і який не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів».
Логіка суду першої (для зразкової справи) інстанції була простою: виплата триває місяцями, оформлюється щомісячними наказами, а отже — має ознаки регулярного, систематичного доходу.
Позиція Великої Палати ВС: рішення щодо виплати компенсації за затримку виплати скасовано
Міністерство оборони України та військова частина оскаржили рішення, наполягаючи, що суд помилково прирівняв разову виплату до постійної. Велика Палата ВС погодилася і сформулювала протилежний висновок щодо характеру виплати:
«…у пункті 2 розділу I Порядку №260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення».
«…та обставина, що лікування може тривати протягом певного періоду часу і за весь цей період військовослужбовець має право отримати додаткову винагороду, не змінює одноразовий характер цієї виплати, яка пов’язана з одним юридичним фактом – пораненням, а здійснення такої виплати декількома платежами протягом кількох місяців поспіль свідчить лише про виплату одного і того ж разового доходу (додаткової винагороди) частинами».
Підсумковий висновок Великої Палати ВС сформульовано як правова позиція для всіх подібних справ:
«Додаткова винагорода, встановлена Постановою №168 на період дії воєнного стану у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом)… є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв’язку із чим приписи Закону №2050 на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає».
Суд також окремо пояснив логіку розмежування: законодавець розрізняє винагороди, які мають постійний характер, тобто загальні й такі, що не залежать від конкретних обставин, – і одноразові винагороди, пов’язані з особливостями бойових завдань або фізичним станом військовослужбовця. Поранення, за цією логікою, належить до другої категорії.
Коли компенсацію за затримку виплати все ж стягують
Ця постанова не означає, що військовослужбовці загалом втратили право на компенсацію за затримку виплати грошового забезпечення. Практика ВС послідовно розрізняє регулярні (систематичні) складники доходу і одноразові виплати.
- Справа №380/8640/24 (постанова від 04 вересня 2025 року): суд визнав право військовослужбовця на компенсацію за затримку виплати саме індексації грошового забезпечення – регулярного, щомісячного складника доходу, спираючись на попередні постанови ВС у справах №810/1092/17, №803/203/17, №240/11882/19 та №240/6583/20.
- Висновки щодо трьох умов компенсації (затримка не менш як на місяць; систематичний характер доходу; фактичне отримання) послідовно повторюються Верховним Судом у справах №521/940/17 (03.07.2018), №638/19990/16-а (08.08.2019), №1540/3742/18 (11.02.2021) та №380/103/22 (11.08.2023).
Щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (оклад, надбавки, премія, індексація) – це ті види виплат, за затримку яких має бути сплачена компенсація відповідно до Закону №2050. А додаткова грошова винагорода – попри те, що вона теж «грошовий дохід» військовослужбовця і теж затримується на місяці й роки, – не підпадає під дію Закону №2050 на думку ВС.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією щодо конкретної ситуації. Судова практика змінюється, тому інформація наведена в даній статті є актуальною на дату публікації. Джерело: ЄДРСР.
