17 червня 2026 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглянула справу № 580/1002/26 щодо обмеження розміру пенсії. Предметом спору було застосування до військової пенсії понижуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Суд визнав таке пониження протиправним.
Обставини справи щодо обмеження розміру пенсії
Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після перерахунку пенсії з 1 січня 2026 року її загальний розмір становив 28 000 грн. До частини пенсії, що перевищувала десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (у 2026 році прожитковий мінімум для цієї категорії становить 2595 грн, тобто пороговою є сума 25 950 грн), орган Пенсійного фонду застосував понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою № 1778: 0,5 – для частини пенсії в межах 10-11 прожиткових мінімумів, і далі за прогресивною шкалою до 0,1 – для частини, що перевищує 21 прожитковий мінімум. Фактичний розмір пенсії до виплати після цього дорівнював 25 990,74 грн.
Черкаський окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився Шостий апеляційний адміністративний суд, визнав дії Пенсійного фонду протиправними та зобов’язав здійснити перерахунок і виплату пенсії без застосування коефіцієнтів. Пенсійний фонд оскаржив ці рішення в касаційному порядку.
Правова позиція Верховного Суду щодо обмеження розміру пенсії
Верховний Суд виходив з того, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначаються виключно положеннями спеціального Закону, який містить власний механізм обмеження: за статтею 43 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Стаття 30 Закону та постанова КМУ запровадили інший, додатковий механізм – прогресивну шкалу понижуючих коефіцієнтів до частини пенсії понад цей поріг. Суд кваліфікував це як додаткове правове регулювання пенсійних відносин, яке відрізняється від передбаченого спеціальним законом і встановлене актами іншої юридичної природи – законом про бюджет (загальним законом) і постановою Кабінету Міністрів (підзаконним актом).
Колегія суддів послалася на пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України, за яким форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, а також на статті 8 і 19 Конституції України. Застосування коефіцієнтів визнано таким, що обмежує гарантію частини п’ятої статті 17 Конституції України (держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях) і порушує право на соціальний захист, закріплене статтею 46 Конституції України.
Колізію між нормами Верховний Суд вирішив за принципом lex specialis derogat generali: пріоритет мають норми спеціального закону. Суд також відтворив послідовну позицію Конституційного Суду України про те, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти чи скасовувати їх дію. Тому зміна умов пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, можлива лише шляхом внесення відповідних змін до спеціального Закону.
Інші правові позиції судів щодо обмеження розміру пенсії
Принцип, застосований у справі № 580/1002/26, не є новим для судової практики. Ще в рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які дозволяли обмежувати розмір пенсії підзаконним НПА, було визнано таким, що не відповідає Конституції України. Аналогічний підхід Верховний Суд застосовував і щодо понижуючих коефіцієнтів, запроваджених на 2025 рік постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 (постанови у справах № 520/3890/25 та № 320/2229/25 від 20 травня 2026 року).
Паралельно з розглядом конкретних справ Пленум Верховного Суду двічі звертався до Конституційного Суду України з конституційними поданнями щодо цього питання: постановою від 23 січня 2026 року № 5 – стосовно статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, а у травні 2026 року – стосовно статті 30 Закону № 4695-IX і постанови № 1778 на 2026 рік. Станом на початок серпня 2026 року Конституційний Суд України ці подання розглядає, остаточного рішення за жодним із них не ухвалено.
Джерела
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»
Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016
