Матеріал носить інформаційний характер, підготовлений на основі даних Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 22.07.2026, і не є юридичною консультацією щодо конкретної справи.
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 запровадила одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн грн для військовослужбовців, які долучилися до служби у Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також до правоохоронних органів спеціального призначення у віці до 25 років.
Постанова № 153 застосовується з 13.02.2025 року і буде діяти до 13.02.2027.
Хто має право на виплату 1 млн грн за чинною редакцією Постанови № 153
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153, право на одноразову грошову винагороду (ОГВ) мають військовослужбовці, які одночасно відповідають трьом умовам:
- належать до рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення;
- до набрання постановою чинності (до 13.02.2025) у віці до 25 років були прийняті за контрактом або призвані по мобілізації на військову службу під час воєнного стану;
- брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій.
Постановою КМУ від 30.07.2025 № 942, яка набрала чинності 07.08.2025, коло суб’єктів розширено: право на ОГВ отримали також:
строковики, які під час воєнного стану уклали контракт,
військовослужбовці, атестовані до первинного офіцерського звання «молодший лейтенант», і переатестовані офіцери.
Важливий нюанс: постановою не передбачене поширення на ці додаткові категорії військовослужбовців винятки абзаців третього і четвертого пункту 4 постанови – пропорційна виплата за неповний строк участі в боях та повна виплата за поранення при менше ніж шести місяцях. Вони мають право на ОГВ лише за наявності повних шести місяців безпосередньої участі у бойових діях станом на 13.02.2025.
Тим не менше, Закарпатський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 26.06.2025 у справі № 260/3907/25 застосував до спірних правовідносин абзац 4 пункту 4 Постанови №153, згідно якого військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв’язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Що логічно, адже строковик, який уклад контакт підпадає під визначення пункту 2 постанови.
Виплата не здійснюється, якщо військовослужбовець у період з дня прийняття (призову) на службу до 13.02.2025 притягувався до кримінальної відповідальності, двічі й більше – до адміністративної відповідальності за військове адміністративне правопорушення, або має чинне дисциплінарне стягнення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2026 року у справі № 280/10174/25 (рішення переглядається апеляційним судом), в якому суд не взяв до уваги доводи відповідача про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, адже це відбулось 10.08.2025, а тому позов військовослужбовця було задоволено.
Підстави відмов у виплаті 1 млн грн і судова практика їх оскарження
За понад рік дії постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень накопичилося щонайменше сотні рішень за позовами до військових частин, і більшу частину таких позовів суди задовольняють. У цьому огляді систематизовано типові підстави відмов та наведена судова практика – переважно апеляційної та першої інстанцій, оскільки по справам цієї категорії ще немає постанов Верховного Суду.
1. Контракт укладено до 24.02.2022 і продовжений (переукладений) під час дії режиму воєнного стану
Військові частини нерідко тлумачать формулювання «прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану» буквально: якщо перший контракт підписано до 24.02.2022, особа нібито не підпадає під дію постанови, навіть якщо контракт автоматично продовжився або був переукладений уже під час війни. Практика судів із цього питання неоднорідна.
Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі № 560/14855/25: військовий уклав контракт у 2021 році, а в 2023-му – новий контракт. Суд визнав право на виплату, зазначивши, що постанова «не містить жодних застережень щодо необхідності підписання контракту саме вперше», а вузьке тлумачення на шкоду тим, хто вже перебував на службі станом на 24.02.2022, є дискримінаційним. Суд також сформував правовий висновок, де наголосив, що принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи «у вагомих сумнівах – на користь людини».
Луганський окружний адміністративний суд, рішення від 20.10.2025 у справі № 360/1625/25 (набуло чинності): контракт до 24.02.2022, новий контракт від 19.07.2022 – суд визнав це «прийняттям на службу під час воєнного стану» і задовольнив позов.
Львівський окружний адміністративний суд, рішення від 12.01.2026 у справі № 380/17103/25 (на стадії апеляційного оскарження): дію контракту продовжено 12.01.2024 – суд визнав, що це прирівнюється до укладення контракту під час воєнного стану, оскільки інше тлумачення було б дискримінаційним.
Кіровоградський окружний адміністративний суд, рішення від 27.10.2025 у справі № 340/5957/25 (на стадії апеляційного оскарження): суд відмовив у задоволенні позову, оскільки переукладення контракту відбулося вже після 13.02.2025 – тобто після дати набрання постановою чинності.
Отже, ключовий момент для цієї категорії справ – не сам факт більш раннього вступу на службу, а дата, коли відбулося переукладення (до чи після 13.02.2025); практика тут остаточно не уніфікована.
2. Строковик станом на 24.02.2022, контракт укладено під час воєнного стану
До 07.08.2025 (дати набрання чинності змінами Постанови № 942) військові частини масово відмовляли строковикам, які перейшли на контрактну службу вже під час війни, посилаючись на лист Департаменту соціального забезпечення МОУ від 26.03.2025 № 220/13/19466, який виключав осіб, що станом на 24.02.2022 вже проходили строкову службу.
Донецький окружний адміністративний суд, рішення від 17.07.2025 у справі № 200/3887/25: військовий проходив строкову службу, у січні 2023 року (у 21 рік) підписав контракт, брав участь у бойових діях. Суд зазначив, що згаданий лист ДСЗ МОУ має ненормативний характер, і задовольнив позов.
Донецький окружний адміністративний суд, рішення від 18.07.2025 у справі № 200/3798/25 – аналогічні попереднім висновки, позов задоволено.
Закарпатський окружний адміністративний суд, рішення від 30.06.2025 у справі № 260/3501/25 – суд визнав відмову у виплаті 1 млн протиправною.
Львівський окружний адміністративний суд, рішення від 06.11.2025 у справі № 380/14556/25: на момент підписання контракту у 2022 позивачу не виповнилося 25 років, підстава відмови: навчання у військовому коледжі до 24.02.2022. Суд визнав право на виплату.
Після 07.08.2025 питання закрито: Постанова КМУ № 942 включила строковиків, які уклали контракт під час воєнного стану, до суб’єктного складу отримувачів ОГВ в розмірі 1 млн. Але – з уже згаданим обмеженням: без права на пропорційну виплату чи виплату за поранення при неповних шести місяцях участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.
3. Вік 25 років на момент виникнення права
У цій категорії практика розділяється на два дотичні питання. Перше – вік саме на момент прийняття або призову на службу (а не поточний вік військового). Друге – чи враховуються періоди безпосередньої участі в боях, отримані вже після того, як військовому виповнилося 25 років, якщо на службу він потрапив, будучи молодшим.
З першого питання не вдалось знайти судової практики, хоча випадки укладення контракту саме в день народження є. І відмови на такій підставі у військових частинах також є.
Щодо другого питання – офіційна позиція Міноборони (Роз’яснення Міністра оборони від 26.09.2025 № 5601/уд) полягає в тому, що всі періоди безпосередньої участі у бойових діях враховуються, зокрема й після досягнення 25 років, – головне, щоб на службу особу прийняли чи призвали до досягнення цього віку.
4. Участь у бойових діях менше шести місяців (пропорційна виплата 1 млн грн й винятки)
Абзац третій пункту 4 постанови передбачає: якщо сукупна тривалість безпосередньої участі у бойових діях станом на 13.02.2025 менша за шість місяців, винагорода виплачується пропорційно – з розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів участі.
Абзац четвертий встановлює виняток: якщо є факт поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних із захистом Батьківщини, або перебуванням у полоні (крім добровільної здачі), – винагорода виплачується в повному обсязі незалежно від фактичної кількості днів безпосередньої участі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд, справа № 300/8569/25 (апеляційне оскарження триває): військовий перебував у районі бойових дій 128 днів, після чого у нього виявили захворювання, пов’язане із захистом Батьківщини. Частина відмовила саме через недостатню тривалість участі та через те, що захворювання виявили вже після 13.02.2025. Суд першої інстанції визнав бездіяльність протиправною і зобов’язав нарахувати повну суму.
Закарпатський окружний адміністративний суд, рішення від 26.06.2025 у справі № 260/3907/25: поранення, пов’язане із захистом Батьківщини, за неповного строку участі в боях – суд застосував абзац четвертий пункту 4 і зобов’язав виплатити повний 1 млн грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд, рішення від 24.06.2026 у справі № 160/4210/26: суд відмовив у задоволенні позову колишнього військовослужбовця Нацгвардії, звільненого з полону. Причина відмови – не тривалість участі в боях, а те, що станом на 13.02.2025 позивач уже не проходив військову службу: його виключили зі списків особового складу 13.09.2024, ще до дати набрання постановою чинності.
Інші поширені підстави відмов (перелік не є вичерпним)
5. Присвоєння офіцерського звання
Івано-Франківський окружний адміністративний суд, рішення від 29.08.2025 у справі № 300/4425/25: військовий прийнятий на службу солдатом у березні 2022 року, 10.11.2024 отримав звання молодший лейтенант, отримав поранення 10.07.2024. Частина відмовила, оскільки станом на 13.02.2025 позивач мав офіцерське звання. Суд зобов’язав частину повторно розглянути рапорт із урахуванням цієї норми.
Львівський окружний адміністративний суд, рішення від 24.11.2025 у справі № 380/14652/25 – ситуація з отриманням офіцерського звання вже після 13.02.2025, суд на боці військового.
6. Звільнення за станом здоров’я до 13.02.2025
Волинський окружний адміністративний суд, рішення від 18.12.2025 у справі № 140/12475/25 (триває апеляційне оскарження). Суд виснував, що тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов’язану із захистом Батьківщини та є непридатними до військової служби з незалежних від них обставин.
Одеський окружний адміністративний суд, рішення від 30.10.2025 у справі № 420/28300/25 (рішення набуло чинності) – рішення про право на ОГВ для особи, звільненої за станом здоров’я до дати набрання чинності постановою, залишено в силі апеляційною інстанцією з тими самими мотивами.
Чернігівський окружний адміністративний суд, рішення від 25.08.2025 у справі № 620/6914/25: звільнення за станом здоров’я (інвалідність внаслідок поранення) не може бути підставою для відмови, оскільки не залежить від волі військового, а вузьке тлумачення постанови було б дискримінаційним.
7. Звільнення з полону до дати чинності постанови
Право на повну виплату незалежно від строку участі в боях мають особи, звільнені з полону, – але лише за умови, що станом на 13.02.2025 вони ще проходили службу або підпадають під окремі підстави (звільнення після 13.02.2025 тощо).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд, рішення від 24.06.2026 у справі № 160/4210/26 (див. категорію 4 вище) — відмова саме з цієї підстави: виключення зі списків особового складу у зв’язку зі звільненням з полону відбулося 13.09.2024, тобто до 13.02.2025.
Для сімей військовослужбовців, які перебувають у полоні чи вважаються зниклими безвісти, право на ОГВ окремо врегульоване Законом України від 08.10.2024 № 3995-IX та підтверджене в офіційному роз’ясненні Міноборони – за умови відповідності іншим критеріям постанови.
8. Підрозділ не належить до суб’єктів, визначених постановою
Найпоширеніший приклад – Департамент поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»». У низці справ (№ 360/1150/25, № 500/2726/25, № 280/4633/25, № 280/5242/25, № 420/27991/25, № 360/2375/25, № 460/16630/25) суди визнавали, що цей підрозділ не є «правоохоронним органом спеціального призначення» у розумінні постанови, і відмовляли в задоволенні позовів.
Справа № 280/4633/25 пройшла апеляційний перегляд (рішення залишено без змін) і наразі перебуває на розгляді Верховного Суду.
9. Притягнення до дисциплінарної або кримінальної відповідальності
Відмови з цієї підстави суди здебільшого підтримують, якщо порушення справді мало місце до 13.02.2025: справи № 360/1592/25, № 140/8752/25, № 460/16191/25, № 520/29458/25. Водночас випадки притягнення до відповідальності після 13.02.2025 до уваги не беруться.
Запорізький окружний адміністративний суд, рішення від 02.02.2026 у справі № 280/10174/25: подія, зазначена у рапорті про дисциплінарне порушення, відбулася 10.08.2025 – після дати чинності постанови. Суд не взяв цей аргумент до уваги і задовольнив позов.
Висновки
Переважна частина спорів за Постановою № 153 виникає не через складність норми, а через те, зміст постанови такий, що його можна тлумачити і вузько і формально. Суди ухвалюючи рішення на користь військовослужбовців, спираються на принцип недискримінації і беруть до уваги саму мету постанови. Але це не означає автоматичного виграшу за будь-яких обставин.
Проблема, яку варто було вирішити не в суді, а на рівні внесення змін до нормативного акта. Постанова Кабміну залишає надто багато простору для двоякого трактування. Наслідок – масове судове оскарження, яке навантажує і суди, і державний бюджет (судові витрати). Поки Постанова № 942 закрила частину прогалин (строковики, атестація на офіцерські звання), питання контрактів, укладених до 24.02.2022, статусу окремих підрозділів і межі застосування винятку за поранення чи полон залишаються відкритими до формування правової позиції Верховним Судом.
Поширені запитання
Чи можна отримати виплату частинами, якщо участь у бойових діях менша за шість місяців?
Так, за формулою 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, сумарно обчислених станом на 13.02.2025, – крім випадків поранення, захворювання чи полону, коли винагорода виплачується в повному обсязі незалежно від строку участі.
Що робити, якщо військова частина не відповідає на рапорт?
Відсутність реакції командира протягом 14 днів (для ЗСУ) після подання рапорту вважається протиправною бездіяльністю і є підставою для звернення до окружного адміністративного суду за місцем знаходження військової частини або за зареєстрованим місцем проживання позивача. Хоча ефективним буде саме оскарження дії – відмови.
Який строк на звернення до суду?
Шість місяців з моменту, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права (частина друга статті 122 КАС України). Тобто з моменту отримання відмови.
Чи обов’язково спочатку подавати рапорт, перш ніж звертатися до суду?
Так. Подання рапорту командиру – обов’язковий крок: без нього неможливо довести факт протиправної бездіяльності військової частини і правильно обчислити процесуальний строк звернення до суду.
